Ці звірятка дуже швидко пристосовуються до нових умов і поводяться відповідно до ситуації. Поведінка диких і домашніх сурикатів значно відрізняється. Це пов’язано з тим, що в неволі їжі завжди вдосталь, а рити нори немає потреби. Крім того, в неволі простір обмежений, на відміну від природного середовища. Також немає звичних небезпек і хижаків. Відомо, що в дикій природі сурикати розмножуються один раз на рік, а в неволі — двічі. За належного утримання збільшується і тривалість життя порівняно з дикою природою.

І все ж — неволя залишається неволею. У США потрібні спеціальні дозволи для бажаючих утримувати цих тварин. Не забувайте, що сурикати сприйматимуть вашу родину як свою колонію й вважатимуть себе альфа-сурикатом, тому можуть агресивно ставитися до гостей тощо. Хоча, як правило, до гостей ставляться з великою цікавістю, як до всього нового. Їх вважають чудовими домашніми улюбленцями в регіонах, де водиться багато скорпіонів.

Якщо сурикат народився в неволі та був вихований для квартирного утримання, він, як правило, ніколи не кусається. Для цього з малюками з самого дитинства граються, беруть на руки.

Сурикати мітять територію спеціальними мітками з пахучих залоз, розташованих біля анального отвору, але їхній запах зовсім не відчутний для людського носа. Звірятка труться залозами біля свого будиночка, годівниці та туалетного лотка. Туалет суриката не пахне сильніше за котячий, потрібно лише вчасно його прибирати та користуватися якісними наповнювачами.

Кігтики суриката дуже довгі, але своєрідні, пристосовані лише для копання і добування корму, подряпати ними людину майже неможливо.

Чудовою розвагою для цих малюків є ящик з високими бортами, наповнений чистим піском (невеликий шар), куди можна запустити зоофобасів або мадагаскарських тарганів.

Важливо розуміти, що улюблений господар не може бути постійно поруч і не замінить сурикату велику родину, тому, придбавши одразу двох тварин, ви вирішуєте проблему нудьги й спілкування. Якщо ви готові до складнощів, пов’язаних із розмноженням, вирощуванням і реалізацією потомства — заводьте самця і самку, якщо ні — краще двох одностатевих сурикатів. До того ж, спостерігати за парою, яка прив’язана одне до одного, грається і піклується одне про одного — значно цікавіше. У принципі, сурикат може подружитися з миролюбними котами та собаками.

Головний лікар
ветеринарної клініки «УМКА»
ЛАЦАПНЬОВА
Яна Олександрівна