Звісно, купуючи домашнього улюбленця, ви не хочете думати про хвороби, а лише про те задоволення, яке принесе вам спілкування з твариною, турбота про неї. Однак кожен вид тварин, як і людина, має схильність до певних, так би мовити, характерних для цього виду захворювань. Наприклад, більшості собаківників відомо, що цуценята можуть хворіти на чуму, парвовірусний та коронавірусний ентерити; любителі птахів повинні знати, що папуги можуть хворіти на пситтакоз, туберкульоз, аспергільоз; рептилії — на сальмонельоз тощо. Це важливо знати не для того, щоб ви злякалися й відмовилися від придбання домашнього улюбленця, а щоб вчасно помітити проблему зі здоров’ям у своїх тварин і правильно проводити профілактику, не допустити серйозного захворювання. До того ж деякі хвороби можуть бути небезпечними для людей.

Характерні для щурів, часто поширені інфекції — мікоплазмоз і хламідіоз. Розведення чистих ліній щурів без жодних інфекцій можливе лише в стерильних лабораторних умовах, і то це надзвичайно складно. До 1960-х років ознак цього захворювання не відзначалося, а тепер багато породних ліній щурів у всьому світі заражені таким патогеном, як мікоплазмоз. Хламідійна інфекція часто йде паралельно з мікоплазмозом або виявляється окремо. Симптоми та прояви абсолютно схожі.

Купуючи щура, уважно оцінюйте його стан і стан усіх інших тваринок, які сидять із ним в одній клітці. У всіх має бути блискуча шерсть, чиста шкіра, чисті очі й носик, дихання без свисту й похрюкування, тваринки мають бути активними, без наїжачення й задишки, щурики не повинні чхати.

Іноді симптоми розвиваються вже через кілька днів після придбання або протягом місяця. Але іноді тваринка може почуватися чудово досить довго, наприклад, близько року, а потім поступово виникають проблеми. Поштовхом може стати стрес або переохолодження, а може й не бути видимих причин. Спочатку з’являється покашлювання, яке власники можуть не помітити або списати на застуду чи алергію на тирсу тощо. При цьому щур, як і раніше, поводиться дуже активно, і його загальний стан не змінюється. Але з часом він починає гірше дихати, чути посвисти, хрипи, він втрачає вагу й стає менш активним. Чхання стає значно частішим і помітнішим, з носика й очей виділяється порфірин (бурого кольору виділення), які при чханні можуть розбризкуватися по клітці, уражаються легені, настає слабкість через нестачу кисню й тяжку інтоксикацію, у результаті страждають внутрішні органи, особливо печінка й серце.

Тому лікування має бути комплексним, з урахуванням стадії та форми перебігу захворювання, індивідуальних особливостей щурика, з урахуванням циклу розвитку й біології патогена. Без лікування іноді щуру стає трохи краще, але симптоми повертаються, і щоразу в серйознішій формі. Без повноцінного лікування загибель неминуча. Чим раніше виявити проблему й розпочати лікування, тим більше шансів на сприятливий результат. У запущених випадках у легенях можуть з’явитися незворотні зміни, емфіземи, пухлини тощо. При цьому інфекцію вдається знищити, але симптоми повертаються (постхламідійні та постмікоплазмені пневмонії). Самі патогени — це внутрішньоклітинні облігатні паразити, так звані рикетсії або, простіше кажучи, наполовину бактерії, наполовину віруси — це слід враховувати під час лікування.

Ветеринарний лікар порадить здати щуру аналізи на ці інфекції, щоб спланувати, який антибіотик потрібен і тривалість курсу лікування, можливо, знадобляться рентген і додаткові дослідження.

Якщо у вас живуть два щурики, то другого також слід перевірити й/або пролікувати.

Помітивши будь-які відхилення в поведінці або загальному стані щура, не зволікаючи, покажіть тварину ветеринарному спеціалісту, який спеціалізується на захворюваннях гризунів.

Головний лікар
ветеринарної клініки «УМКА»
ЛАЦАПНЬОВА
Яна Олександрівна