Визначення

Існує три серогрупи парвовірусів, до яких сприйнятливі щури.Вірус Kilham є одним із небезпечних для щурів штамів.

Парвовіруси — це віруси, що містять ДНК. Вони здатні інфікувати клітини щурячого організму, особливо на стадії мітотичного поділу клітин у період внутрішньоутробного розвитку.

Клінічні ознаки

Парвовірусні інфекції у щурів, як правило, протікають субклінічно. В інфікованих колоніях ознаки захворювання можуть бути відсутні. Але якщо з’являються малочисельні виводки або тимчасова відсутність приплоду — це не випадковість.

У період активної стадії інфекції клінічні ознаки можуть включати:

• малочисельні виводки;
• безпліддя;
• карликовість;
• мертвонародження;
• розсмоктування плодів.

Парвовірусна інфекція може проявлятися й в інших формах. У хворої щурки може виникнути слабкість, атаксія, нескоординовані рухи м’язів, гіпоплазія мозочка та пов’язані з цим порушення координації рухів, жовтяниця. Ці ознаки були зафіксовані у щурів, які зазнали експериментального зараження вірулентними штамами парвовірусу. У самців також може спостерігатися ціаноз мошонки.

Етіологія

Щури можуть бути природними носіями парвовірусної інфекції або хворіти з проявом клінічних ознак чи субклінічно. Шлях передачі інфекції — горизонтальний: через контакт із зараженою сечею, калом, виділеннями з носа, молоком, через предмети догляду й утримання, вдихання частинок пилу з прикріпленими до них вірусами, а також внутрішньоутробно.

Парвовіруси при цільовому ураженні клітин і тканин можуть спричиняти їхнє руйнування. Це пояснює, чому парвовірусна інфекція в активній фазі порушує формування потомства в період внутрішньоутробного розвитку щуренят. Відповідно, це проявляється появою малочисельних виводків, мертвонародженням або резорбцією плодів.

Антитіла утворюються протягом 7–10 днів після зараження. На основі досліджень було зроблено висновок, що наявність антитіл у крові не є чіткою ознакою інфікування тварини (Ball-Goodrich та ін., 2002).

Якщо самка перехворіла і в неї сформувалися антитіла, вони передаються потомству з молоком під час ссання. Після переносу материнських антитіл молоді щури позитивно реагуватимуть на серологічне дослідження, але не будуть інфікованими. Вони можуть інфікуватися пізніше — через 2–7 місяців дія материнського імунітету припиняється. Можливо, вони матимуть менше клінічних проявів хвороби.

Інфекція на ранній стадії вагітності може призвести до часткової або повної резорбції плодів. Якщо самка інфікована в останньому триместрі вагітності, вона передає інфекцію внутрішньоутробно або через молоко новонародженим, які залишилися живими.

Зараження з третього триместру вагітності або протягом першого тижня життя призводить до розвитку більш стійкої інфекції. Очищення поголів’я від інфекції може тривати до шести місяців.

Збереження вірусу залежить від віку та імунітету щурів, які зазнають інфікування. У молодих щурів при первинному зараженні хвороба зберігається довше. Молоді щури «імунологічно наївні», тому інфекція зберігається в них довше, ніж у дорослих.

Якщо щур пережив активну форму інфекції, навіть через 60–90 днів парвовіруси виявляються в деяких тканинах, зокрема в селезінці, лімфатичних вузлах і стінках кровоносних судин. Ці органи не пов’язані зі звичайними маршрутами передачі інфекції (наприклад, із сечовим трактом, молочною залозою, травною системою), тому вважається, що в цей період вірус не передається через сечу, кал, молоко. Врахуйте, що щури продовжуватимуть позитивно реагувати на серологічні дослідження.

Дослідження показали, що у цих щурів після стресу парвовірус може активізуватися й передаватися іншим щурам.

Діагностика

Діагностика серологічними методами доступніша, але не завжди точна. Слід пам’ятати, що подібні симптоми можуть бути спричинені мікоплазменною інфекцією або порушенням харчування. Антитіла до парвовірусів починають проявлятися з 7-го дня після зараження, але рекомендується зачекати 14–21 день для більшої точності. Треба пам’ятати, що молоді щури можуть мати материнські антитіла. ІФА використовують для первинної перевірки. Якщо результат позитивний — можна застосовувати інші, більш специфічні аналізи.

Власникам щурів і заводчикам

Проблема парвовірусної інфекції можлива і в домашніх колоніях щурів. Доцільно мати це на увазі й придивлятися — чи не з’являються ознаки цього захворювання.

Парвовірус може вплинути на результати планового розведення. Інфекція може потрапити в колонію з навколишнього середовища або при залученні до розведення щурів з інших колоній.

Позитивний результат ІФА не обов’язково означає, що щури заразні для оточення. Позитивний результат може свідчити, що щури були колись інфіковані й більше не передають захворювання, хоча є ймовірність, що вони заразні. Позитивний результат аналізу ПЛР із виділень вказує на те, що вірус усе ще активно виділяється в навколишнє середовище.

Спроби очистити колонії від парвовірусів

Деякі заводчики й любителі можуть ухвалити рішення й спробувати очистити колонію від парвовірусу. Це можливо, хоча існують чинники, що ускладнюють ці спроби. Гарантій повного очищення немає.

Парвовіруси надзвичайно стійкі, залишаються життєздатними в навколишньому середовищі місяцями. Це сприяло поширенню собачого парвовірусу по всьому світу.

Слід провести ретельне механічне очищення кліток, аксесуарів, стін, підлоги мильним розчином і дезінфектантами. Жодна тріщина чи кут не повинні бути проігноровані. Килими, дерев’яні меблі, штори — замінюються, як і пористі аксесуари. Повністю замінюється корм. Це прибирання має бути завершальним після карантину й проводиться задовго до придбання нових щурів.

Карантин має становити 60–90 днів для щуренят і до 6 місяців для дорослих щурів, яких підозрюють в інфікуванні.

Розведення й придбання щурів призупиняють.

Після повного карантину й ретельного очищення потрібно залучити кілька нових щурів у колонію, розподіливши їх по всій групі, і через 2–4 тижні перевірити їх. Негативний результат не буде переконливим доказом того, що колонія на 100 % вільна від активного парвовірусу, але слугуватиме індикатором.

Слід періодично тестувати щурів після повного карантину.

Профілактика

1. Нових щурів, перед прийняттям у колонію, слід перевіряти.
2. Придбавати лише щурів, вільних від парвовірусу.
3. Дикі щури можуть бути носіями парвовірусної інфекції — не слід допускати контакту з ними.
4. Карантин для новоприбулих щурів зменшить ризик.

Консультації та технічна допомога:

• Dr. Robert Jacoby DVM, Ph. D., Dipl. ACVP, Professor and Chairman, Section of Comparative Medicine Yale University School of Medicine. Phone consultation.
• Dr. Abigail L. Smith, MPH, PhD, Director, Laboratory Animal Science, Jackson Laboratory, Bar Harbor, ME, President American Committee on Laboratory Animal Diseases (ACLAD). Email consultation and final article proofing.
• Dr. Craig L. Franklin, DVM, Ph. D., ACLAM, University of Missouri Research Animal Diagnostic and Investigative Laboratory (RADIL). Phone and email consultation.
• Charles River Laboratories- Technical Assistance Department. Phone consultation.

Список літератури:

• Ball-Goodrich, L., Paturzo, F., Johnson, E., Steger, K., & Jacoby, R. (2002). Immune responses to the major capsid protein during parvovirus infection of rats. J Virol, 76(19), 10044-9. Retrieved December 23, 2008, from the Medline database.
• Ball-Goodrich, L., Leland, S., Johnson, E., Paturzo, F., & Jacoby, R. (1998). Rat parvovirus type 1: the prototype for a new rodent parvovirus serogroup. J Virol, 72(4), 3289-99. Retrieved December 23, 2008, from the Medline database.
• Barthold, S., & Percy, D. (2001). Pathology of Laboratory Rodents and Rabbits, Second Edition. Ames, Iowa: Iowa State Press.
• Jacoby, R., Johnson, E., Paturzo, F., Gaertner, D., Brandsma, J., & Smith, A. (1991). Persistent rat parvovirus infection in individually housed rats. Arch Virol, 117(3-4), 193-205. Retrieved December 23, 2008, from the Medline database.
• Jacoby, R., Ball-Goodrich, L., Besselsen, D., Mckisic, M., Riley, L., & Smith, A. (1996). Rodent parvovirus infections. Lab Anim Sci, 46(4), 370-80. Retrieved December 23, 2008, from the Medline database.
• Jacoby, R., Ball-Goodrich, L., Paturzo, F., & Johnson, E. (2001). Prevalence of rat virus infection in progeny of acutely or persistently infected pregnant rats. Comp Med, 51(1), 38-42. Retrieved December 23, 2008, from the Medline database.

Переклад з англійської:
головний лікар
ветеринарної клініки «Умка»
ЛАЦАПНЬОВА
Яна Олександрівна