Це дуже поширене захворювання птахів, що уражає шлунково-кишковий тракт. Хвороба підступна тим, що може перебігати субклінічно — тобто інфекційний агент може бути присутнім у невеликій кількості та не викликати видимих симптомів. Такі птахи є носіями інфекції й відіграють значну роль у поширенні хвороби серед інших птахів.

Колись цей мікроорганізм назвали мегабактерією, оскільки під мікроскопом він нагадував дуже велику грампозитивну бактерію, і хворобу назвали «мегабактеріоз». Згодом з’ясувалося, що патоген має грибкову природу, і захворювання перейменували на «пташині шлункові дріжджі» (AGY). Інша назва — макрохабдоз.

При рясному розмноженні мегабактерії спричиняють тяжкі захворювання у багатьох видів птахів. Найчастіше важкі випадки спостерігають у хвилястих папужок, але також хворіють нерозлучники, королівські папуги, лорікети, ара, какаду, корели, ожерельові папуги, зяблики, канарки, перепели та інші види.

Симптоми дуже різноманітні: загальна слабкість, блідість слизових та кінцівок через внутрішні виразки та можливі кровотечі. Блювання і/або зригування. Часто хворі птахи сидять над годівницею та ніби їдять, але насправді лише перетирають зернятка у дзьобі, не ковтаючи. Активність знижується, птах пригнічений, нахохлений, сидить на підлозі клітки — це ознаки болю і слабкості. Можуть бути об’ємні темні фекалії або пронос. У блювотних масах і посліді може бути кров. Хронічна втрата маси тіла приводить до тяжкого виснаження. Для кожного виду є межа втрати ваги, після якої організм вже не здатен відновитися.

При гострому перебігу птиці можуть загинути раптово протягом 12–24 годин. Симптоми часто не встигають проявитися або власники їх не помічають — апатія, нахохленість і/або блювання з домішками крові…

Хронічний перебіг трапляється значно частіше. Птахи виснажені, проявляють усі характерні симптоми. Можуть витягувати шию, ніби намагаючись щось проковтнути. Прозора чи білувата слиз від регургітації забруднює оперення. Слиз може містити кров. Часто спостерігаються водянисті фекалії або пронос з неперетравленими зернами.

Інфекція передається при контакті птахів, взаємному догляданні, годуванні, через заражений послід, воду тощо.

Коли мегабактерії у великій кількості розмножуються в залозистому шлунку, утворюються виразки, що викликає хронічні або гострі крововтрати. Вага різко знижується, виразки заглиблюються та розширюються, виникає тяжка анемія. До того ж мегабактерії знижують вироблення шлункової кислоти, що погіршує травлення. Через лужне середовище у м’язовому шлунку розм’якшується внутрішня оболонка, яка відповідає за перетирання корму, що ще більше ускладнює перебіг хвороби.

Для діагностики застосовують мікроскопію мазків посліду та мазків/змивів із зоба. Це найменш інвазивний, швидкий і досить точний метод. Якщо мегабактерії не виявлені, але симптоми характерні — аналіз повторюють кілька разів. Додатково корисними є мікологічний посів, контрастний рентген із барієм, який показує збільшення та розширення залозистого шлунка. Важливий також оглядовий рентген у двох проєкціях.

Хвороба швидко прогресує при поганих умовах утримання, стресах і супутніх інфекціях. Якщо організм сильний, а кількість патогена невелика, може сформуватися природний імунітет.

Лікування найбільш ефективне, якщо птах ще не має симптомів, а в калі знаходять невелику кількість мегабактерій. Поряд із протигрибковою та підтримувальною терапією важливі якісне харчування, правильні умови утримання, карантин — особливо при введенні нових птахів у стаю. Регулярний моніторинг, мікроскопія посліду, лікування за необхідності — усе це потрібно робити до контакту з іншими птахами. Мегабактеріоз багато в чому схожий на PDD (синдром розширення залозистого шлунка), особливо у великих папуг.

Птахи відчувають сильний біль. Без лікування хвороба може тривати місяцями, чергуючи періоди покращення та рецидивів.

Диференціальні діагнози: отруєння свинцем, цинком, міддю, трихомоноз, бактеріальні інфекції, інші грибкові інфекції, паразитарні хвороби, неоплазії тощо.

Власник повинен бути надзвичайно уважним, щоб вчасно помітити перші ознаки недуги та не допустити розвитку тяжкої фази, коли прогноз набагато гірший і може знадобитися пожиттєве лікування та спеціальна дієта.

Якщо хвороба змінює структуру шлунка та всього травного тракту, він може ніколи повністю не відновитися. Деякі дуже турботливі власники разом із ветеринарним лікарем здатні значно продовжити життя таким птахам, віддаючи багато тепла й часу.

Ніхто не застрахований від придбання птаха з інфекцією, але ми можемо й повинні забезпечити карантин до 6 тижнів після покупки, мінімізувати стреси й забезпечити правильні умови утримання та харчування.

Чистота в клітці надзвичайно важлива. Годівниці, поїлки та жердочки мають бути розташовані так, щоб фекалії не потрапляли в їжу й воду, і мають бути завжди чистими.

Профілактичні огляди у ветеринарного фахівця кожні 6–12 місяців із мікроскопією посліду, рентгеном для дрібних птахів та аналізами крові для великих є запорукою раннього виявлення багатьох хвороб.

Пам’ятайте, що навіть у здорових птахів іноді є мегабактерії. Якщо здоров’я буде підірване стресами, неправильним утриманням або іншими хворобами, мегабактерії можуть активізуватися.

Щотижня зважуйте птахів, щоб не пропустити втрату ваги. Стежте за послідом. Вчіться розуміти поведінку й пози птахів, щоб вчасно помітити біль і звернутися по допомогу.

Головний лікар
ветеринарної клініки «УМКА»
Лацапнева
Яна Олександрівна