Багато захворювань у мишей і щурів є спільними. Більшість інфекцій протікають субклінічно, приховано, латентно або хронічно. Вони мають велике значення при розведенні чистих ліній лабораторних гризунів, де, ймовірно, впливають на результати досліджень. Однак за певних обставин хвороба може проявитися в тяжкій клінічній формі — як у лабораторних, так і в домашніх декоративних щурів та мишей.

Існують два тісно пов’язаних коронавіруси – вірус сіалодакріоаденіту та щурячий коронавірус, які спричиняють запалення і набряк слинних та сльозових залоз, а також запалення і набряк шийки матки. Власники заражених щурів часто порівнюють своїх хворих улюбленців з людьми, що страждають на «свинку» через характерні набряки.

На початковій стадії зазвичай виникає риніт і нежить, далі — некрози епітелію в носових ходах і залозах, запальні припухлості слинних та сльозових залоз. Збільшуються шийні лімфатичні вузли. Періорбітальний простір (навколо очей) забарвлюється порфірином — це нормальні виділення особливих залоз, що нагадують кров, але різні чинники можуть спричинити рясні та помітні виділення.

Для лікування застосовується підтримувальна терапія, противірусна, а також терапія, спрямована на боротьбу із симптомами. Важливо тримати хворих тварин у теплі й чистоті, щоб зменшити ризик розвитку запалення легень — ці віруси можуть уражати нижні дихальні шляхи, спричиняючи трахеїт, бронхіоліт (запалення дрібних бронхів) та інтерстиціальну пневмонію. Годувати слід теплими рідкими кормами, якщо через набряки тварині важко жувати або ковтати тверду їжу. При цьому треба стежити, щоб різці не переросли через неповноцінне харчування та приділяти тварині додаткову увагу.

Через 7–10 днів може покращитися стан залоз, протягом місяця клінічні прояви поступово зменшуються, але мінімальні залишкові явища можуть зберігатися. У гострій фазі у заражених щурів існує високий ризик летальності під час анестезії, що пов’язано зі зменшенням просвіту верхніх дихальних шляхів. Очні ураження, такі як кон’юнктивіт, кератит, виразка рогівки, спайки та гіфема, можуть бути вторинними через порушення роботи сльозових залоз. Ці порушення зазвичай виліковуються, але іноді переходять у хронічний кератит і збільшення очного яблука. Може знадобитися тривале використання штучної сльози та інших офтальмологічних препаратів.

На відміну від вірусу, що спричиняє сіалодакріоаденіт, коронавірусна інфекція у щурів часто перебігає субклінічно, може спричиняти ринотрахеїти та легкі інтерстиціальні пневмонії. Однак у маленьких і молоденьких щуренят така інфекція може виявитися смертельною.

Щуренята — досить міцні звірятка, але без своєчасної підтримки та лікування зростає ймовірність їх передчасної загибелі від різних захворювань. Обов’язково показуйте своїх улюбленців ветеринарному лікарю при перших ознаках нездужання, навіть якщо це просто частіше чхання.

За даними зарубіжної літератури

Головний лікар
ветеринарної клініки «УМКА»
ЛАЦАПНЬОВА
Яна Олександрівна