Інфекцію викликають віруси з групи ортопоксвірусів (рід Orthopoxvirus, родина Poxviridae). Хвороба зустрічається у лабораторних і декоративних колоніях мишей. Захворюваність і смертність від цього захворювання дуже високі – 80–90%.

Хвороба уражає внутрішні органи гризунів. При гострій формі жодних видимих уражень власники можуть і не помітити. Через 5–7 годин після того, як мишка стала млявою, може настати загибель тварини. При хронічній формі візуально виявляються ураження шкіри та м’язів. Це можуть бути папульозний дерматит, набряк мордочки та кінцівок, поява ділянок некрозів і виразок.

На шкірі виникають пустули, характерні для віспи, з водянистим вмістом. При набряках лапки роздуваються, тварина перестає наступати на уражену кінцівку, з неї сочиться рідина і, підсихаючи, утворює кірочки та виразки. У результаті лапка може відмерти та відпасти через розвиток сухої гангрени. Крім кінцівок, ураження можуть виникати на вушках, хвості, мордочці та інших ділянках тіла.

Остаточний діагноз ставиться за результатами гістологічного дослідження та інших специфічних аналізів.

На жаль, хворі тварини підлягають знищенню. Рівень виживання в колонії мишей залежить від лінії, але, як правило, він низький. Тварини, які вижили після хронічної форми, набувають стійкого імунітету до цієї хвороби.

Для профілактики мишачої віспи слід придбавати гризунів у чистих розплідниках і утримувати новопридбаних тварин на карантині протягом 30 днів. Регулярно проводьте дезінфекцію кліток та обладнання, суворо дотримуйтеся особистої гігієни, оскільки вірус може бути небезпечним для людини.

Головний лікар
ветеринарної клініки «УМКА»
ЛАЦАПНЬОВА
Яна Олександрівна