Серед собак від даного захворювання частіше страждають дрібні породи (йоркширські тер’єри, шпіци, карликові та той-пуделі, пекінеси, той-тер’єри, вест-хайленд-вайт-тер’єри, керн-тер’єри, карликові пінчери, чихуахуа, їхні метиси тощо). Проблема однаково властива як самцям, так і самкам. Інколи патологічний процес виникає лише з одного боку, інколи — з обох. Існує велика ймовірність, що це захворювання передається у спадок (генетично, за аутосомно-рецесивним типом), тому хворих тварин не допускають до розведення. Окрім генетичної причини виникнення хвороби Пертеса, значення мають тривале сильне навантаження на кульшовий суглоб через слабкість м’язів у ділянці суглоба, можливі гормональні причини, а також виникнення хвороби внаслідок зниження кровотоку головки стегна та порушення живлення кісткової тканини.

Суть проблеми полягає в тому, що у собак розвивається некроз головки стегнової кістки. Некроз призводить до розриву хрящів, розвивається вторинний остеоартрит, а аваскулярна кістка заміщується грануляційною тканиною.

Зазвичай симптоми з’являються у щенят приблизно у 5–6 місяців, а до року вже можуть бути чітко вираженими. Спочатку виникає кульгавість, поступово з’являється атрофія м’язів на стороні ураження (особливо добре видно при односторонньому процесі), при спробі розігнути лапу в кульшовому суглобі тварина відчуває гострий біль. За сильної атрофії м’язів великий вертел стегнової кістки може різко виступати (важливо відрізняти від вивиху). Якщо проблема виникла з обох сторін — спостерігається переміжна кульгавість: то на ліву, то на праву задню кінцівку; собака загалом намагається менше рухатися або пересувається незграбними стрибками. Може виникати також перелом шийки стегна. У будь-якому разі при вираженій болісності в собаки може погіршуватися апетит, з’являється загальне пригнічення. При пальпації може виникати крепітація в ділянці ураженого суглоба через порушення конгруентності.

Діагноз встановлюють на основі рентгеноскопії у вентродорсальній проекції: головка стегнової кістки зменшується у розмірах, її поверхня стає шорсткою та нерівною. Спочатку помітне лише збільшення щільності кістки та зміна форми головки стегна, у тяжких випадках виявляють ознаки остеоартрозу, остеофіти. За значної болісності рентгеноскопію краще проводити під седацією. На найперших стадіях захворювання більш інформативною є комп’ютерна томографія.

На ранніх стадіях ще можна спробувати застосувати консервативне лікування. При цьому тварині обов’язково призначають дотримання режиму спокою, близько двох місяців — без зайвих навантажень. Використовують нестероїдні протизапальні препарати (лише ветеринарні, можливо під прикриттям гастропротекторів), хондропротектори, фізіопроцедури (електрофорез тощо).

Для лікування проводять хірургічне втручання: у мініатюрних порід — видалення головки стегна (на цьому місці формується «помилковий» суглоб), у більших собак потрібна повна заміна суглоба. Після цього необхідна післяопераційна терапія та реабілітація.

Головний лікар
ветеринарної клініки «УМКА»
Лацапньова
Яна Олександрівна