Будь-який власник представника родини котячих має знати про високу ймовірність зараження улюбленця глистами (гельмінтами). Одними з найпоширеніших організмів цього типу є нематоди.

Нематоди - дрібні, тонкі черви. Прикріплюючись до стінок кишечника, вони живляться кров’ю та становлять велику небезпеку для здоров’я тварин, особливо кошенят.

Розглянемо основні типи нематод, що паразитують у шлунково-кишковому тракті:

1. Анкілостома (лат. Ancylostoma braziliense), Цей вид може паразитувати у кишечнику котів, лисиць, собак. Уражає також людину, але в людей може оселятися виключно під шкірою. Дорослі особини живуть у тонкому кишечнику, а яйця виділяються з фекаліями.

Зараження можливе через їжу, личинки можуть проникати в тіло кота через шкіру, кошенята заражаються внутрішньоутробно або разом із материнським молоком.

2. Глисти, що викликають унцінаріоз (лат. Uncinaria stenocephala). Живуть у тонкому кишечнику, постійно виділяючи яйця. Вийшовши з організму кота, яйця вже через 10–12 годин випускають личинок.

Зараження можливе двома шляхами: при заковтуванні з їжею або через шкіру (навіть неушкоджену) на подушечках лап.

3. Паразити, що викликають фізалоптероз (лат. Physaloptera spp). Кішки хворіють рідше, ніж собаки, але такі випадки бувають. На відміну від більшості своїх родичів, ці черви живуть не в кишечнику, а в шлунку. Вони прикріплюються до слизової оболонки, живляться кров’ю та тканинами, що швидко призводить до гастриту й проблем із травленням – від тривалих закрепів до профузних проносів.

Зараження можливе при поїданні комах (цвіркуни, таргани), жаб, гризунів, ящірок. Тож ризик зараження у котів, які гуляють на вулиці, дуже високий.

4. Паразити, що викликають токсокаріоз кішок (лат. Toxocara cati). Нематоди, знайомі практично кожному досвідченому кошатнику. Хвороба перебігає важко, оскільки паразити швидко розмножуються, а їхні личинки під час розвитку можуть потрапляти у будь-який внутрішній орган. Можливий розвиток абсцесів, перитоніту чи сепсису, що призводить до раптової смерті.

Більш «помірні» симптоми: чергування закрепів і проносів, виснаження, шкірні реакції, алергії. У кошенят часто трапляється заворот і навіть розрив кишок, переповнених десятками паразитів. При розтині виявляють велику кількість білих глистів, що випали у черевну порожнину.

Кошенята можуть заразитися з молоком хворої матері. Можлива також передача через гризунів, але найчастіше – від тварини до тварини.

Пам’ятайте: дегельмінтизацію необхідно проводити регулярно як домашнім улюбленцям, так і решті членів родини!

Стороженко Юлія Сергіївна