Mycoplasmatales – це найдрібніші мікроорганізми, які займають проміжне місце між вірусами, грибами та бактеріями. Вони здатні до самовідтворення на безклітинних поживних середовищах, не мають клітинної стінки, у зв’язку з цим стійкі до антибіотиків, що діють на клітинну стінку.

Мікоплазми уражають досить велику частину організму кішки. Вони прикріплюються до клітини тварини й використовують для свого існування її поживні речовини, виділяючи при цьому велику кількість продуктів своєї життєдіяльності, які ушкоджують тканини. У результаті цього й відбувається порушення функцій організму кішки. Зазвичай вони паразитують у клітинах епітелію – слизової оболонки дихального та сечостатевого трактів, у суглобах.

Експериментально було встановлено, що для кішок більш патогенними є M. Gateae, яка викликає поліартрити, та M. Felis, яка провокує захворювання дихальних шляхів і кон’юнктивіти.

Мікоплазми широко поширені в природі.

Мікоплазмоз – це інфекційне захворювання, яке у кішок проявляється ринітом, кон’юнктивітом (у тому числі фолікулярним), кератитом тощо, а згодом – хворобами верхніх і нижніх дихальних шляхів, аж до пневмонії та набряку легень. Також мікоплазми уражають печінку, суглоби та репродуктивні органи.

Мікоплазмоз часто супроводжується вторинною бактеріальною інфекцією. При цьому виділяється ексудат, який захищає мікоплазми від впливу антитіл організму та протимікробних препаратів. У такому випадку не виключено, що захворювання перейде у хронічну форму.

Заразитися мікоплазмозом досить легко, адже він передається повітряно-крапельним, контактним, статевим і побутовим шляхами. Вагітна самка може заразити своє потомство як внутрішньоутробно, так і натально (під час проходження плоду родовими шляхами).

Прояви мікоплазмозу: спочатку періодичне чхання, далі приєднуються сльозові виділення з очей і носа. Слизова оболонка стає почервонілою, набряклою. Згодом сльозові виділення змінюються слизисто-гнійними. У деяких випадках може виникати кашель. З’являються свисти в трахеї, бронхах, хрипи в легенях.

Також мікоплазмоз уражає сечостатеву систему тварини, викликаючи при цьому запальні процеси в репродуктивних органах і видільній системі. Це може проявлятися циститом, нефритом, вагінітом, ендометритом, простатитом.

Окрім дискомфорту, пов’язаного із запаленням, мікоплазма впливає на фізіологічні процеси. У самців знижується якість сперми, що призводить до стерильності; у самок – безпліддя, самовільні аборти, народження ослабленого або мертвого потомства.

Мікоплазмовий артрит розвивається внаслідок поширення мікроорганізму з осередків хвороби. Суставний хрящ руйнується, на суглобовій поверхні з’являються ерозії, що спричиняє у кішки болісні відчуття та кульгавість. Ураження суглобів здебільшого викликається L–формою, яка може проявлятися утворенням підшкірних абсцесів.

Мікоплазмоз, який перейшов у L-форму, неможливо вивести з організму кішки, він залишається у хроніці. У таких випадках за твариною необхідно надзвичайно уважно стежити. При виникненні рецидиву – негайно звертатися до ветеринарного лікаря. Щоб уникнути рецидивів, кішці потрібно створити якісні умови утримання, повноцінне харчування та обов’язково зміцнювати імунітет, адже мікоплазмоз зустрічається у кішок із ослабленим імунітетом.

Мікоплазма може досить довго перебувати в організмі тварини і не проявлятися клінічними ознаками, але на фоні ослаблення: стрес, онкологія, вірусні інфекції, наркоз – мікоплазма починає активно розвиватися. На цьому етапі з’являються перші симптоми захворювання.

Ураження печінки пов’язане з токсинами, які виділяють мікоплазми в процесі своєї життєдіяльності. Підвищення ферментів печінки починається ще до появи клінічних ознак. Іноді за аналізом крові можна запідозрити мікоплазмоз і вчасно почати лікування.

80% кішок є носіями мікоплазмозу!

Діагностується мікоплазмоз кішок на основі симптомів і лабораторних досліджень. У лабораторію відправляють змиви з кон’юнктиви, слизової оболонки носа, рота, урогенітальний та ректальний. Дослідження проводиться методом ПЛР (виявлення ДНК збудника).

Вилікувати кішку від мікоплазмозу досить складно. Це пов’язано зі специфічною стійкістю та широким поширенням. Збудники нечутливі до антитіл, тому організм самостійно не може впоратися із захворюванням.

Для лікування використовуються антибіотики, гепатопротектори, вітаміни та обов’язково імуностимулятори. Також дуже важлива симптоматична терапія залежно від стадії захворювання та симптомів. Крім цього, обов’язково проводиться лікування супутніх хвороб, які, найімовірніше, є первинними.

Після проведеного лікування необхідно провести повторне дослідження для оцінки ефективності проведеної терапії.

Якщо ви хочете, щоб ваша кішка була здоровою, не слід забувати про профілактику. Здорове та збалансоване харчування, вітамінізація, щорічна вакцинація, профілактичне відвідування ветеринарного лікаря допоможуть уникнути розвитку хвороб загалом, а не лише мікоплазмозу.

Лікар ветеринарної
клініки «Умка»
Залесская
Світлана Володимирівна