Мейн-куни – одна з найвражаючих порід кішок. Для них характерні великі розміри та доброзичливий характер. Незважаючи на свою масивність, вони дуже рухливі й грайливі. Це зовсім не диванні коти, у них чудово розвинений мисливський інстинкт, тому вони незамінні ловці гризунів.

Мейн-кун – це аборигенна порода, яка почала свій розвиток близько 250 років тому на північному сході Америки, у штаті Мен. Ця місцевість відзначається прохолодним літом і холодною довгою зимою. Густа шерсть цих кішок непроникна для води. Потужне сильне тіло створене для хижого способу життя. Місцеві жителі звернули увагу на їхні чудові здібності щуроловів і дружелюбний характер.

Характер у цих кішок дуже лагідний, незважаючи на доволі великі розміри та досить грізний вигляд. Вони дивують своїм тихим ніжним муркотінням, властивим лише їм одним. Ці кішки розумні, надзвичайно красиві й граційні, до того ж наділені високим інтелектом.

У цій породі сила й міць органічно поєднуються з грацією, благородством і стриманістю. Це кішки з надзвичайно сильним характером, дуже впевнені в собі, завжди з почуттям власної гідності. Вони абсолютно не знають, що таке агресія.

Мейн-куни дуже акуратні — якщо на шляху тварини перешкода, вона не скине, а обійде. Мейн-кун не любить вузьких просторів, тому нікуди не лазить. Вони дуже делікатні, ввічливі й тактовні, а також досить незалежні. Вони добре пам’ятають слова й інтонації, розуміють свого господаря, як то кажуть, з першого погляду. Спілкування з такою розумною кішкою ніколи не набридне.

Мейн-куни в домі завжди обирають для себе таке місце, звідки відкривається гарний огляд на все, що відбувається навколо. Вони не ховаються, а навпаки, завжди в центрі уваги. Тому не дивуйтеся, якщо ваш улюбленець облюбував місце на телевізорі, мікрохвильовці, підлокітнику дивана чи письмовому столі, лежачи при цьому в химерній позі, але з незмінним комфортом. Місце для денного сну може бути значно меншим за розмір пухнастого улюбленця, проте це зовсім не завадить йому солодко сопіти, бачачи свої котячі сни.

Вони ненав’язливі, але при цьому дуже спостережливі й завжди десь поряд. Ці кішки не схильні красти, кидатися на ноги чи мститися. Під час ігор вони ніколи не випустять кігті, але можуть не розрахувати силу укусу, хоча це трапляється вкрай рідко. Вони добре уживаються з будь-якими тваринами, не ображаючи їх, і ніколи не дадуть себе скривдити.

Потрапивши в незвичну для себе обстановку, мейн-куни поводяться так, ніби вони все життя прожили в цьому домі. Вони дуже швидко пристосовуються. Це саме ті кішки, які гуляють самі по собі. Якщо мейн-куну вночі захочеться ласки, він обов’язково розбудить вас, лоскочучи своїми довгими вусами, тицькаючись масивним холодним носом, перебираючи величезними лапами.

Вага дорослого кота може досягати до 12 кг. Для них характерна довга шерсть із густим підшерстям, пухнастий хвіст, який у сувору зиму обігріває тварину цілком. Довжина хвоста дорівнює довжині тулуба, його основа широка, кінець притуплений. На грудях обов’язково має бути «жабо», а на вухах – китички.

Морда у них масивна, зуби потужні. У деяких особин зуби можна побачити під верхніми губами. Вуса непропорційно довгі, що допомагає тварині орієнтуватися в темряві. Між пальцями в цих кішок є пучки жорсткої шерсті довжиною близько 3 см. Вони захищають лапи й роблять ходу абсолютно безшумною. Очі трохи овальні, широко посаджені, погляд у мейн-кунів суворий, насторожений. Голос дуже ніжний, тоненький.

Мейн-кун – це та порода кішок, яка завжди буде вас дивувати й захоплювати!

Лікар ветеринарної
клініки «Умка»
Залесская
Світлана Володимирівна