Під словом «хламідіоз» більшість людей розуміє венеричне захворювання людини. Але хламідії можуть уражати не лише людей, а й тварин. Розрізняють кілька видів хламідій – одні небезпечні тільки для людей, а інші можуть уражати птахів і тварин, зокрема й кішок.

Котячий хламідіоз – це захворювання, яке викликають бактерії Chlamydophila Felis. Дані бактерії можуть жити на слизових оболонках дихальної, травної систем, а також статевих органів улюбленця.

Хламідіоз у кішок може зустрічатися в різних вікових групах, але частіше й важче він перебігає у кошенят від 1 до 6 місяців. Найчастіше у дорослих кішок хламідії викликають запалення слизової оболонки очей, рідше – носа й рота. Тож ви можете просто подумати, що у кота хворі очі.

Як відбувається зараження хламідіозом?

- Основним резервуаром хламідіозу в природі є гризуни, які й переносять інфекцію;
- зараження хламідіозом відбувається в результаті контакту здорової кішки з хворими;
- заразитися кошенята можуть і під час народження, коли кішка хворіє урогенітальною формою хламідіозу, під час проходження новонароджених кошенят родовими шляхами кішки;
- зараження урогенітальним хламідіозом, так само як і в людей, відбувається під час статевого контакту;
- також інфекцію ви можете занести додому самі – на одязі чи руках після контакту з іншими тваринами.

Які основні симптоми хламідіозу в кішок?

Прояв хламідіозу багато в чому залежить від його первинної локалізації, а також від імунітету кішки. У деяких випадках хламідіоз може взагалі перебігати безсимптомно, при цьому кішка постійно виділяє збудника в навколишнє середовище, будучи джерелом зараження для інших тварин. Як правило, у перші дні після зараження хламідіоз не викликає підвищення температури у кішки, іноді вона піднімається незначно.

На початку захворювання спостерігається:
- виділення з очей;
- почервоніння слизової оболонки ока;
- у міру розвитку хвороби посилюються й ознаки кон’юнктивіту;
- характерно, що при хламідіозі уражається спочатку одне око, і лише через кілька днів у процес втягується друге.

За відсутності правильного лікування може настати тяжка патологія ока (кератокон’юнктивіт, катаракта тощо) або хламідіоз перейде в хронічну форму.

Хронічний хламідіоз у кішок проявляється незначним почервонінням кон’юнктиви, слабким слизовим виділенням, яке засихає у вигляді кірочок у внутрішніх куточках ока.

Хламідіоз статевих органів не має особливо характерних ознак. У деяких випадках може спостерігатися незначне виділення з уретри або піхви, але найчастіше симптоми приховані.

Попри такі, на перший погляд, несерйозні ознаки, хламідіоз може призводити до:
- безпліддя тварин;
- народження нежиттєздатних кошенят;
- передчасних пологів у кішок;
- абортів.

Діагноз

Встановлюється на основі клінічних симптомів і лабораторних досліджень. Під час огляду тварини ветеринарний лікар може лише припускати дане захворювання, для постановки точного діагнозу необхідне лабораторне дослідження такими методами, як полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) або імуноферментний аналіз (ІФА).

Лікування хламідіозу кішок

Лікування хламідіозу значною мірою залежить від правильності встановленого діагнозу. Недолікована інфекція може спалахувати знову і знову, оскільки хламідії постійно циркулюють в організмі. Для лікування застосовуються антибіотики, гепатопротектори, вітаміни та імуностимулятори. Також дуже важлива симптоматична терапія, залежно від стадії захворювання та симптомів. Важливо не припиняти лікування навіть тоді, коли настали видимі ознаки покращення. Антибіотикотерапія є досить тривалою, зазвичай вона призначається двома курсами тривалістю близько двох тижнів кожний.

Після закінчення лікування через певний час варто повторити лабораторне дослідження, щоб упевнитися, що хламідія була повністю знищена.

Чи передається хламідіоз від кішки до людини?

Хламідіоз належить до розряду зоонозних захворювань, тобто тих недуг, які можуть стати провокаторами очних інфекцій у людини. Але відомо вкрай мало випадків, коли бактерії, що викликають хламідіоз у кішок, були небезпечними для людини і провокували появу кон’юнктивіту. Проте слід бути вкрай обережними, якщо в сім’ї є маленькі діти або люди з ослабленою імунною системою, адже в такому разі зараження хоч і малоймовірне, але все ж можливе.

Дотримуйтесь чистоти, регулярно проводьте вологе прибирання, дезінфекцію, мийте руки після погладжування кішок і уникайте тісного контакту з невідомими вам тваринами.

Профілактика

Своєчасна вакцинація є способом профілактики. Вакцинацію кішок проводять у віці від 2 місяців, дворазово, з інтервалом 2–3 тижні, і втретє після зміни зубів у віці 7–8 місяців, а надалі щороку одноразово.

Лікар ветеринарної
клініки «Умка»
Лепушинська
Валерія Сергіївна