У дикій природі більшість ігуан розмножуються, починаючи з віку трьох або чотирьох років, хоча деякі з них готові до розмноження і значно раніше. Початок сезону розмноження найчастіше припадає на січень або лютий. Однак він може варіювати залежно від району проживання: при сезонному циклі коливання вологості шлюбні ігри припадають на першу половину посушливого періоду, відкладання яєць — на другу (у цей час температура ґрунту достатньо висока, і менший ризик загибелі кладки від проблем, пов’язаних із водою), а вилуплення — на початок сезону дощів, коли молода рослинність дає достаток корму для потомства.

В умовах домашнього утримання цей процес проходить не так гладко. Статева зрілість ящірок визначається не стільки величиною тіла, скільки їхнім віком і передбачуваною тривалістю життя. При підборі статевого партнера у всіх ящірок значно більшу роль відіграє зір, ніж нюх. Тому в тераріумі часто можна спостерігати складні шлюбні залицяння.

Розведення ігуан — справа не стільки складна, скільки утруднена в наших умовах через необхідність великих обсягів. Для пари, що розмножується, слід облаштовувати вольєр площею 3 кв.м і висотою близько 2 м, забезпечений гілками та гніздовою камерою. Зазвичай тварина в доброму стані не потребує спеціальних заходів зі стимуляції активності.

Готовність до спарювання визначається кліматичними факторами. Щоб спонукати ігуану до спарювання, необхідно подбати про відповідні кліматичні умови в тераріумі (максимально наближені до природних). Для цього спочатку проводять штучну зимівлю тривалістю 4–8 тижнів, під час якої припиняють годування, знижують температуру довкілля, зменшують тривалість світлового дня. У цей період потрібно постійно стежити за станом ігуани.

Після зазначеного часу ігуан поміщають у тераріум і поступово підвищують температуру та вологість повітря. Освітлення бажано підтримувати протягом 15–16 годин на добу протягом 3 тижнів до початку періоду розмноження. Для досягнення найкращого результату можна застосовувати ультрафіолетове опромінення (це сприяє засвоєнню мікроелементів, що містяться в кормі, і знижує ризик виникнення інфекційних захворювань), а також вводити в раціон вітаміни й спеціальні добавки. Тому знання кліматичних особливостей проживання тварин є передумовою їх успішного розведення.

Важливо правильно сформувати співтовариство ящірок. Зазвичай рекомендується таке співвідношення самок і самців: 3:1. У період спарювання самець може поводитися дещо агресивно щодо самки — переслідує її, кусає, іноді завдаючи незначних ушкоджень. Спарювання багаторазові, і іноді вже вагітна самка намагається втекти від самця, ховаючись в укритті й майже не залишаючи його. У таких випадках самця слід відсадити.

Після вагітності, що триває близько 60–80 діб, один раз на рік, і відкладання яєць, у разі отримання запліднених, настає найвідповідальніший період — інкубація при температурі 28–31 градус. Вагітна самка різко повнішає. У цей час їй додатково дають вітамінно-кальцієві підгодівлі, деякі спеціалісти радять вводити в раціон новонароджених мишенят. Раціон збільшують приблизно в 2 рази. За 1–2 тижні самка припиняє їсти й починає шукати місце для відкладання яєць.

Яйця ігуан завдовжки 36–47 мм, завширшки 25–29,5 мм, вагою 14–20 г; вкриті не кальцієвою, а шкірястою та м'якою оболонкою, що робить їх надзвичайно чутливими до висихання, тому для інкубації їх необхідно поміщати у вологий субстрат. Однак в умовах тераріуму можлива як природна, так і штучна інкубація.

Кількість відкладених яєць може досягати 50–70 шт., а от виживаність, залежно від умов, може бути набагато нижчою. Субстратом може бути той самий, який використовували для гніздової камери, або звичайний сфагнум, який після ошпарювання кип’ятком охолоджують і максимально віджимають. Вологість будь-якого субстрату має бути такою, щоб ви могли його м’яти, але щоб після цього на руках не залишалося жодної краплі води. Субстрат має бути пухким, інакше кладка задихнеться.

Можна залишити кладку безпосередньо в гніздовій камері, якщо глибина субстрату там велика, і яйцям не загрожує висихання, але все ж краще зробити примітивний інкубатор і перенести яйця туди. Для інкубатора підійде будь-яка глибока кювета, у яку насипають субстрат шаром 8–10 см, укладають яйця і злегка присипають тим самим субстратом. Зверху кювету обв’язують поліетиленом, щоб уникнути швидкого висихання. У бортах роблять кілька невеликих отворів для доступу повітря.

Якщо обʼєм інкубатора досить великий і ви можете оглядати поверхню субстрату, не знімаючи поліетилен, кришку можна більше не відкривати — потрібно тільки стежити. Якщо на поверхні з’явилися плями плісняви, значить яйце загинуло. У таких випадках його треба видалити разом із грудкою субстрату, щоб запобігти зараженню здорових яєць.

Час від часу слід оглядати кладку, видаляючи загиблі яйця. Здорові яйця на дотик щільні, пружні, сухі й помітно ростуть. Вологі плями й складки з’являються лише на загиблих яйцях. Але важливо знати, що незадовго до вилуплення малюків поверхня яєць також втрачає пружність і може зморщуватися.

Щоб зберегти молодняк, за 4–7 днів до його появи в тераріумі слід обладнати укриття для новонароджених, у які не могли б проникнути дорослі особини. Довжина тіла новонароджених 54–72 мм, загальна довжина — 180–268 мм, вага 5–16 г. Якщо інкубація проведена правильно — час готуватися до появи маленьких ігуан!

Бондар
Вікторія Юріївна