У списку екзотичних тварин, що утримуються вдома, вже давно присутні рептилії, а останнім часом усе частіше зустрічаються і земноводні. І, треба сказати, цілком заслужено. Адже зовнішній вигляд, різноманітність забарвлень та спосіб життя цих дивовижних створінь заслуговують на увагу та повагу, ну і, звісно, спостереження за ними приносить багато приємних емоцій та відкриттів їхнім власникам.

Земноводні належать до класу Amphibia, який існує понад 200 мільйонів років і налічує близько 3438 видів тварин, представлених загонами: хвостаті та безхвості; багато з них чудово живуть у домашніх тераріумах.

Земноводні — це хижі тварини, які лише на личинкових стадіях розвитку деяких видів харчуються рослинною їжею. Залежно від розміру амфібії, вона може живитися комахами, ракоподібними, ссавцями (наприклад, мишами), та навіть рибою середніх розмірів.

Оскільки земноводні не здатні утримувати воду в умовах низької вологості через будову шкірного покриву, існують певні вимоги до вологості повітря в тераріумі, де утримується тварина, — в іншому випадку вона може «висохнути» і загинути. Для кожного виду є свої правила утримання, максимально наближені до природних умов: комусь потрібна температура 18°С і великий басейн для стрибків та купання, а комусь — навпаки, температура 25–27°С і обприскування з пульверизатора раз на день.

Однією з найпростіших у догляді амфібій є іспанський ребристий тритон (Pleurodeles waltl), що мешкає на півночі Марокко, в Іспанії та Португалії. Він досягає 30 см у довжину та може прожити понад 10 років. Більшість марокканської популяції все життя проводить у воді, так само цей вид утримується і вдома.

Для однієї дорослої особини достатньо акваріума об’ємом 20 літрів із губчастим фільтром та аерацією води, температурою 18–20°С та середнім рівнем освітлення. Годують іспанських тритонів мотилем, гаммарусом, дощовими хробаками та дрібною прісноводною рибою 1 раз на 2–3 дні в обсязі, який тварина повністю з’їдає. У період парування у цього виду, на відміну від інших саламандр, не з’являється гребінь, але формуються мозолисті утворення на передніх лапах для утримання самки, а клоака помітно збільшується. Після запліднення самка відкладає ікру через 1–2 доби, і триває це до двох днів. При інкубації у воді з температурою 18°С через 12 днів із ікри виходять личинки, які починають харчуватися на 5-й день. У віці 11–12 місяців тритони стають статевозрілими.

Як і всі живі істоти, земноводні можуть хворіти, і зазвичай це пов’язано з неправильним доглядом з боку власників.

Найпоширеніша патологія у земноводних та рептилій, особливо у черепах, — грибкові ураження шкіри, які у запущених випадках можуть призвести до загибелі тварини. Найчастіше у земноводних зустрічається сапролегніоз — хвороба водних амфібій, викликана Saprolegnia.

На шкірі, лапах, зябрах з’являється ватообразний наліт (білий, жовтий, кремовий), утворений гіфами грибка, що руйнує живі тканини. Найчастіше хворіють пуголовки безхвостих амфібій та саламандри. Хвороба дуже заразна.

Причинами можуть бути кисневе голодування, травми, інфекційні та інвазійні захворювання.

Симптоми: поява білих, ватообразних нальотів на шкірі голови та передньої третини тіла.

Діагностика: мікроскопія патологічного матеріалу.

Сапролегніоз у водних черепах.

Сапролегніоз викликається нижчими грибами (фікоміцетами) роду Saprolegnia.

Вони мають розгалужені гіфи без перегородок, які, розростаючись, утворюють міцелій грибка. Частіше хворіють черепахи, особливо молоді особини, та змії, що ведуть напівводний спосіб життя. Такі, як щупальценісна змія та інші споріднені види. Хвороба проявляється появою білих, ватообразних нальотів на шкірі голови, передньої третини тіла, панцирі та передніх кінцівках.

Грибкові інфекції, зокрема первинні, — не така вже й рідкість у черепах. Частіше мікози розвиваються вторинно на тлі бактеріальної або вірусної інфекції й пов’язані з певними факторами: стресом, незадовільною гігієною, низькими температурами, тривалими курсами антибіотиків, неправильним харчуванням, порушенням режиму вологості тощо. Найчастіше зустрічаються поверхневі мікози (мікотичні дерматити шкіри та панцира). Глибокі (системні) мікози — явище рідкісніше, але теж трапляються. Найчастіше глибокий мікоз у черепах проявляється у формі пневмонії, ентериту або некрогепатиту та клінічно погано відрізняється від бактеріальних хвороб.

Деякі види мікозів у черепах можуть бути небезпечні для людини. Тому слід дотримуватись обережності при роботі з хворими тваринами. Водні черепахи хворіють, якщо не мають можливості достатньо довго обсихати та грітися на суші. Хворі черепахи можуть взагалі не заходити у воду — це своєрідне «самолікування». Сапролегніоз ніколи не уражає панцир, а лише м’яку шкіру. Виняток — трионікси. Сухопутні черепахи хворіють навіть у природі.

Симптоми:

1. Лущення і відшарування шкіри. Найчастіше уражаються ділянки шиї, кінцівок і хвоста, особливо там, де шкіра утворює складки. У воді черепаха виглядає так, ніби вкрита тонким павутинним нальотом (при сапролегніозі) або білуватими плівками, схожими на линьку.

2. У деяких випадках процес локалізується на окремих ділянках кінцівок. Шкіра блідніє, набухає. Можливе сильне почервоніння. При тяжкій формі грибка з’являються виразки.

3. Почервоніння шкіри на великих ділянках.

4. У водних черепах у запущених випадках хвороба проявляється множинними виразками, переважно на пластроні, часто переходить на м’які тканини; часто спостерігається зараження крові. Тварина стає млявою, знижується тонус, стирається край ясен і кігтів, виникають паралічі, множинні крововиливи тощо. При сепсисі під щитками видно кров, у слизовій рота — виразки та кровотечі.

У трионіксів зустрічаються кровоточиві виразки на пластроні, нижній частині лап, шиї. Хвороба також має назву «червона нога». Характерна для всіх прісноводних черепах, напівводних та водних амфібій. Бактерії роду Beneckea chitinovora руйнують еритроцити, які накопичуються в лімфатичних вузлах та дермі — формуючи «червону виразку». У запущених випадках вона дійсно починає кровоточити.

При появі симптомів слід якнайшвидше звернутися до ветеринара-герпетолога для підтвердження діагнозу та початку лікування.

Лікування зазвичай тривале — не менше 2–3 тижнів, часто — близько місяця.

Потрібно суворо дотримуватися гігієни тераріуму та ізолювати хворих тварин (особливо водних черепах). Оскільки грибкова інфекція розвивається за специфічних умов, необхідно усунути всі причини, що сприяють її появі: покращити раціон, підвищити температуру, змінити вологість, відсадити агресивного сусіда, замінити ґрунт, воду тощо. Хвору тварину ізолюють. Бажано дезінфікувати тераріум та обладнання (кип’ятінням, спиртом).

При цьому захворюванні черепахи прагнуть постійно сидіти на суші. Якщо ваша черепаха цього не робить — значить берег облаштований неправильно. Камінь або коряга підходять лише для маленьких черепах. Дорослим потрібна простора платформа з похилим виходом з дна.

Здоров’я Вам і Вашим улюбленцям.

Врач ветеринарной медицины
Ловянникова
Анастасия Николаевна