Кімнатних птахів не можна назвати одомашненими. Це дикі створіння, апріорі. Приручаючи їх, ми вважаємо це забавним, а птахи, приручаючи нас, ставляться до цього серйозно. Вони вірять у те, що ми — частина їхньої зграї, частина їхньої сім’ї, і страждають від нерозуміння. Деякі власники можуть характеризувати своїх пташиних улюбленців як грайливих, таких, що виявляють любов, а через нетривалий час — як вимогливих і нетерплячих. А все через непорозуміння! Адже птахи дуже розумні, для спілкування з нами вони навіть вивчають людську мову й дуже вміло та доречно нею користуються. А от людям часто не вистачає терпіння вивчити «пташину мову», яка лише на 50% складається зі звуків, мова тіла має для них величезне значення.

Звичайно, різні види пернатих мають свої особливості в поведінці та спілкуванні, але є спільні аспекти, характерні і для папуг, і для інших кімнатних птахів. Навчіться розуміти рухи птаха, положення та загальний вигляд очей, крил, хвоста, дзьоба, усього тіла, а також вокалізацію.

Очі

Зір птахів відрізняється від зору людей, собак, котів. Сама гострота зору у 5 разів вища, ніж у людини. У них чудовий кольоровий зір, причому птахи мають значно більше колірних рецепторів у сітківці й більше зв’язків зорового нерва з фоторецепторами та мозком. Крім того, птахи можуть бачити в ультрафіолетовому спектрі хвиль. Очі в них розташовані по боках. Зір у них монокулярний (у людини — бінокулярний, серед птахів він властивий лише совам). Це забезпечує пернатим широке кругове поле зору. Вони бачать з боків, перед собою і навіть трохи позаду себе.

Погляд має величезне значення. Хижак пильно дивиться на жертву перед тим, як напасти. Більшість декоративних птахів у природі остерігаються нападу згори, тому якщо клітка розташована так, що людський погляд найчастіше спрямований на птаха зверху вниз, він почувається невпевнено, зазнає стресу і навіть може захворіти.

Крім того, на відміну від людей, птахи можуть керувати своїми зіницями — розширювати й швидко звужувати їх. Це називається «миготливе фіксування», вони використовують його під час навчання своїх «учнів», воно виникає, коли птахи радіють, дуже зацікавлені чимось, і, навпаки, коли вони зляться, лякаються або виявляють агресію. Щоб правильно інтерпретувати «миготливе фіксування», важливо враховувати, за яких обставин птах його використовував, у яких умовах та яке положення тіла при цьому займав.

Вокалізація

У природному середовищі птахи використовують різні види вокалізації для привернення друзів і партнерів, захисту території, попередження інших про небезпеку та для підтримання соціальних контактів. Більшість птахів таким самим чином намагаються налагодити спілкування і з людьми, намагаються дати зрозуміти власнику — вони задоволені чи налякані, щасливі й спокійні, чи їх щось не влаштовує, чогось бракує.

- Схильність птаха співати, розмовляти, свистіти тощо є ознакою щасливого здорового птаха. Це позитивні вокалізації. Деякі птахи більше люблять видавати ці звуки в колі своєї «людської сім’ї», у товаристві людей, а деякі віддають перевагу співу та іншим звукам у тиші та спокої. Для деяких видів нормальною є гучна криклива вокалізація зранку. Тобто, якщо птах вранці зовсім не видає звуків — можливо, він нездоровий, а якщо ви йому забороняєте це робити, то він може захворіти на тлі стресу.

- Базікання або цвірінькання може бути дуже м’яким, тихим, ніжним або дуже гучним. Тихе цвірінькання може бути ознакою того, що птах задоволений, іноді таким чином птах вчиться говорити, тренується, шепоче нові звуки. Гучним цвіріньканням птах може подавати сигнал, що хоче привернути увагу, нагадати про себе. У дикій зграї птахи часто «балакують» — цвірінькають увечері перед сном, щоб відчути єдність з іншими членами стада.

- Муркотіння — не зовсім таке, як у кішки, пташине «муркотіння» більше схоже на м’яке гарчання і може означати, що птах задоволений або, навпаки, роздратований. Тому, щоб правильно інтерпретувати причину «муркотіння», потрібно зважати на те, за яких обставин птах видає ці звуки, звернути увагу на умови навколишнього середовища та мову тіла птаха.

- Клацання — видаючи такі звуки, птах може розважати себе або вимагати уваги до себе, щоб власники взяли його на руки, приголубили.

- Гарчання. Не всі кімнатні птахи здатні видавати такі звуки. Гарчання — це агресивна вокалізація. Якщо птах гарчить — негайно огляньте навколишнє середовище, знайдіть причину його роздратування або занепокоєння та усуньте подразник. У цей період птах не хоче, щоб його чіпали.

Крила

Як це не дивно, крила не завжди призначені для польоту, часто вони використовуються для спілкування.

- Плескання крилами або «політ на місці» — птах міцно тримається за жердинку і з усієї сили б’є крилами. Це використовується як фізична вправа, психологічна розрядка або просто відображає радість. Для пташенят така поведінка означає тренування м’язів. Однак таке у дорослих птахів може свідчити й про занепокоєння, пов’язане з нестачею місця для польоту. Ще птах може сидіти з розкритими, як би розтягнутими крилами у спеку, охолоджуючись.

- Тряска крилами (підтрушування крил) — якщо птах трясе крилами, це може означати роздратування, агресію, а також може бути ознакою болю. Можливо, птах просто збирається чистити пір’ячко. Але якщо потряхування крилами супроводжується скручуванням, вигинанням шиї, втягуванням голови в плечі, підстрибуванням, приверненням уваги, це може означати стимуляцію годування або вигодовування потомства, можливо — стимуляцію спаровування, статеву поведінку. Будьте уважні: подібна поведінка може стимулювати небажану яйцекладку, а її слід уникати.

- Опущені, пониклі крила. У молодих птахів крила можуть трохи звисати, якщо малюки ще не навчилися правильно їх складати. У дорослих така поведінка може свідчити про захворювання, слабкість, апатію. Крила можуть бути опущеними нетривалий час після фізичного навантаження або купання. Буває, що крила поникають від втоми.

Оперення

Птахи дуже ретельно доглядають своє оперення. По кілька годин на день приділяють увагу турботі про нього. Важливо відрізняти нормальний догляд за оперенням від свербежу, надмірного розчісування, вищипування пір’я…

За оперенням часто можна судити про здоров’я птаха. Ослаблений птах перестає доглядати за собою. Різноманітні внутрішні та зовнішні захворювання можуть впливати на якість пера, колір, форму, щільність прилягання до тіла тощо.

Піклуючись про оперення, птах треться дзьобом об куприкову залозу (над хвостом) і розподіляє її секрет, що захищає пір’я та лапки від намокання й пересихання. Птах ретельно та терпляче очищає й розправляє кожне перо, очищає від бруду та оболонок нових пер, що пробиваються. Майже всі дії птаха зазвичай закінчуються тим, що він «поправляє» своє оперення.

Мова тіла пернатих включає маніпуляції оперенням, те, як птах «тримає» свої пір’я. Вона (або він) чиститься після сну, після їжі, після контакту з партнером…

- Розкуйовджені пера. Усі птахи струшують, розпушують своє пір’я в процесі догляду, коли чистяться. Струшування допомагає видалити бруд і пил із пер, а заодно повернути їх у нормальне положення. Іноді птахи роблять подібні характерні рухи для зняття емоційного напруження, а також просто від холоду. Важливо знати, що якщо оперення лишається настовбурченим і розкуйовдженим тривалий час — це ознака захворювання, слід обов’язково порадитися з ветеринарним спеціалістом.

- Положення чубчика — у какаду, корел та деяких інших видів є великий виразний хохолок. У спокійного, задоволеного птаха, як правило, злегка піднятий тільки кінчик хохолка. Якщо птах у захваті від зустрічі з власником, нових іграшок, ласощів тощо, він часто підіймає свій чубчик. Однак якщо гребінь піднятий дуже високо — це може означати страх, сильне збудження, попередження про можливу агресію. Збуджений і сердитий птах при цьому може ще присідати й шипіти.

- Тремор (тремтіння) — може означати переляк, перезбудження, може бути елементом репродуктивної поведінки. Увага: можливо, птах замерз або захворів!

Хвіст

Звичайно ж, хвіст також бере участь у спілкуванні тварин і птахів.

- Виляяння хвостом — птахи можуть виляти хвостом майже як собаки, і це означає привітання, радість від зустрічі. Легке помахування хвостом може означати підготовку до акту дефекації. Цю особливість можна використати, якщо ви намагаєтеся привчити улюбленця ходити «на лоток».

- Підтрушування хвоста — є загальною ознакою радості: так птах поводиться, коли радий бачити власника, грається з улюбленою іграшкою тощо.

- Коливання хвоста — якщо хвіст у птаха коливається в такт диханню, будьте уважні — це ознака серцевої та дихальної недостатності. Можливо, це наслідок підвищеного фізичного навантаження, але це також може означати респіраторне, кардіологічне або системне захворювання. Обов’язково зверніться до ветеринарного фахівця.

- Розпушений хвіст — часто супроводжує агресію та гнів, відображає силу і життєвий запал птаха.

Ноги (лапи, нижні кінцівки)

Вони не так часто, як інші частини тіла, використовуються при спілкуванні, але є важливими й цікавими для вивчення моделей поведінки птахів.

- Постукування ногами — деякі птахи, особливо какаду, роблять це як знак домінування на своїй території, особливо коли вона під загрозою.

- Слабкі ноги — деякі птахи після того, як їх спіймали, тримали в руках, проводили якісь маніпуляції, наче страждають від «слабких лапок», кінцівки підкошуються. Птаха слід підтримати, заспокоїти — і сили поступово повернуться.

- Якщо птах висить донизу головою — для багатьох це природна частина поведінки, при цьому він почувається щасливим і задоволеним обстановкою. Це може бути елементом гри, а ігри дуже важливі для психологічного здоров’я птаха.

- Дряпання дна клітки — деякі папуги, зокрема сірий африканський папуга жако, що шукають корм також і на землі, можуть дряпати, «ривати» дно клітки, як це роблять кури у пошуках їжі.

Дзьоб

Дзьоб птахи використовують дуже активно. І для живлення, розгризання горіхів, зерен тощо, і як інструмент для догляду за оперенням, і як зброю для захисту від можливих агресорів, і для будівництва та облаштування гнізда, і, звісно, для спілкування.

- Якщо птах сховав дзьоб у оперення спини, це означає, що він міцно й глибоко спить.

- «Шліфування» дзьоба — характеризується ковзанням верхнього дзьоба по нижньому з боку в бік. Це ознака того, що птах спокійний, задоволений і розслаблений. Найчастіше ці звуки чутно, коли птах засинає. Можливо, так він підтримує потрібну форму дзьоба.

- Клацання, притискання, ковзання кінчика одного краю дзьоба по іншому вертикально може означати кілька речей. Якщо птах клацає дзьобом один раз, прикриваючи очі й при цьому не виявляє інших ознак агресії, це означає привітання або визнання чогось. Якщо ж він повторює клацання серією, кілька разів поспіль, — це попередження, потрібно з’ясувати, що його турбує. Клацання дзьобом найчастіше використовують корели та какаду.

- Витирання дзьоба. Звичним, характерним рухом для багатьох птахів є витирання дзьоба після їжі. Вони можуть витирати його об годівницю, жердочки, підлогу чи прути клітки. Деякі птахи використовують витирання дзьоба як спосіб позначити свою територію, показати іншим, чия вона.

- Укуси. Птахи можуть кусатися з різних причин, тому для точнішої інтерпретації причини важливо спостерігати за загальною поведінкою птаха, його рухами в просторі. Птах може вкусити, якщо він наляканий, злий або захищає територію. Відкритий дзьоб у поєднанні з присадкуватою позою та шипінням однозначно вказує на те, що птах може вкусити.

- Якщо птах щось гризе. Більшість птахів мають потребу жувати, «гризти». На це є багато причин — насамперед сточування дзьоба та розвага. Іграшки для гризіння повинні бути різноманітними та безпечними. Не дозволяйте птахові гризти й тим більше ковтати потенційно небезпечні предмети.

- Регургітація, зригування. Якщо птах прикриває очі, похитує головою, витягує шийку, а потім викидає назад з’їдену їжу — це прояв любові до вас. Так птахи годують своїх партнерів і пташенят. Будьте уважні: зригування також може бути ознакою захворювання!

- Боротьба. Одним зі способів гри є захоплення дзьобами та «боротьба» одне з одним. Птахи часто використовують дзьоби, щоб змагатися під час гри.

- Струшування, похитування головою. Це дуже характерно для жако, але точний зміст цього руху достеменно невідомий.

- «Підстрибування» головою — птахи, які хочуть уваги, можуть рухати головою вперед-назад.

Пози

У цілому положення тіла є важливим чинником у визначенні того, що саме ваш птах намагається вам сказати. Деякі пози мають специфічне значення, наведене нижче.

- Розслаблення — якщо тіло птаха виглядає розслабленим, при цьому він сидить рівненько, «струночкою», це означає, що він щасливий і задоволений.

- Увага — якщо голова й тіло витягнуті, але перо злегка настовбурчене, птах дає вам зрозуміти, що він господар цієї території.

- Поклони — коли птах сидить навпочіпки, з нахиленою вниз головою й «підстрибуванням» нею, — він просить, щоб його побалували, приголубили, «почухали»…

- Якщо птах присідає, притискається — сидить навпочіпки, опустивши голову, з розслабленою позою тіла та злегка піднятими крилами, — він намагається привернути увагу, або вашу, або потенційного партнера.

- Агресія — якщо птах сидить навпочіпки, опустивши голову, зафіксувавши погляд, пір’я хвоста розпушене, пір’я по тілу настовбурчене, тіло напружене, розгойдується з боку в бік — птах попереджає, що може вкусити без вагань навіть через незначний подразник. Якщо ця поза супроводжується швидким наближенням до вас, краще вийти з поля зору птаха, поки він не заспокоїться. Шипіння та піднятий хохолок можуть бути додатковими ознаками агресії.

- Лежання на спині — хоча в природі птахи рідко займають таку позицію, деякі домашні птахи лягають на спину й навіть можуть так дрімати. Увага: при деяких захворюваннях птах також може приймати цю позу!

- Поза перед дефекацією — безпосередньо перед дефекацією птах може зробити кілька кроків назад, присісти й підняти хвіст.

- Поза для денного сну — птахи можуть дрімати вдень із заплющеними очима, настовбурченим пір’ям, підібравши одну лапку.

- Самка кладе голову під дзьоб самцеві — це ознака довіри, потреби в ласці, вона хоче, щоб їй погладили пір’ячко. Птах, який обрав вас партнером, може потребувати, щоб ви обережно пальцем перебирали його пір’я. Це зміцнює прив’язаність.

Птахи використовують своє тіло та його частини для передачі сигналів іншим птахам і істотам, які вступають з ними в контакт. Ці сигнали іноді очевидні, й майже будь-яка тварина може їх інтерпретувати. Але в деяких випадках мова тіла може бути дуже тонкою та індивідуальною, і для її розуміння потрібен чималий досвід. Багато видів птахів мають власну «мову тіла», але є й загальні поведінкові риси для різних видів. Знання в цій сфері покращать ваші стосунки з улюбленцем.

Головний лікар
ветеринарної клініки «УМКА»
Лацапнєва
Яна Олександрівна