Найбільш вивченим із хламідійних зооантропонозних інфекцій людини є орнітоз (псіттакоз) – інфекційна хвороба, що викликається мікроорганізмом Chlamidophila psittaci. Резервуаром інфекції є дикі та домашні птахи. В людській популяції орнітоз проявляється у вигляді спорадичної захворюваності чи невеликими епідемічними спалахами.

В етіологічній структурі пневмоній у даний час питома вага орнітозу складає 3–4 % (Позняк і соавт., 2002). Однак є інші данні. Орнітоз широко розповсюджений в усіх країнах світу, що пов'язано з міграцією птахів та перевезенням птахів людьми з країни в країну. У людей часто орнітоз не розпізнається і проходить під діагнозом пневмонія. При спеціальному дослідженні на орнітоз в різних країнах (Болгарія, Голландія, США, Германія та ін.) встановлено, що 10–20 % гострих пневмоній мають орнітозну етіологію. У Москві орнітоз був виявлений у 18,4 % хворих гострими пневмоніями, в Санкт-Петербурзі – у 33 % (Ремезов А. П. и соавт., 1995). Епідемічні спалахи захворювання часто носять професійний характер і виникають в пташиних господарствах та в зоопарках.

Спорадичні випадки захворювань виникають у любителів екзотичних птахів, тих, хто утримує кімнатних птахів, голубоводів, мисливців.

Звичайно при побутовому зараженні спостерігаються спорадичні захворювання, хоча можуть бути і невеликі спалахи. Ці захворювання частіше зустрічаються в холодний період року. Сімейні спалахи розвиваються в найближчий час, через 1-2 тижні після придбання інфікованих кімнатних птахів. Якщо птахи вже довгий час знаходяться в квартирі, то інфекція може бути занесена з новими птахами, або з кормом, та якщо у птаха сталося загострення латентного орнітозу в зв’язку з будь-яким стресом.

При інфікуванні висушені частки посліду від хворих птахів, пушинки, злущений епітелій шкіри, носовий секрет, слина потрапляють в легені, на кон'юнктиву, інші слизові оболонки або пошкоджені ділянки шкіри і викликають захворювання. Основні шляхи передачі інфекції повітряно-пиловий та повітряно-крапельний. Можливий також і фекально-оральний механізм з харчовим шляхом передачі (до 10 % випадків). Групові захворювання орнітозом на птахофермах частіше спостерігаються з травня по вересень, спорадичні випадки можуть реєструватися в будь-яку пору року. Природна сприйнятливість людей наближується до 100 %.

У людей може виникнути гострий псіттакоз: типова пневмонія (легка, середньої важкості, важка); атипові форми (менінгопневмонія, псіттакозний менінгіт); безсимптомна форма. Хронічний псіттакоз: хронічна псіттакозна пневмонія; хронічний псіттакоз без враження легень. Постпсіттакозна неспецифічна хронічна пневмонія. (Казанцев, 1973, Гранітов, 2000)

Інкубаційний період продовжується 7-14 днів, але може розтягуватися до 1 місяця (Eugster,1980). Пневмонічна форма орнітозу починається гостро, з підвищення температури до 38-39 °С. Характерні головний біль, озноб, пітливість, міальгії і артралгії, безсоння, гальмування, або збудженість нервової системи, нудота.

На 2-4-й день хвороби виникають сухий або зі скудною слизовою мокротою кашель, біль в грудях. При дослідженні легень перкуторні зміни доволі скудні. Лиш при локалізації спалаху запалення ближче до периферії легень або при його масивності ясно чути притуплення перкуторного звука. Аускультативно виявляють жорстке дихання, розсіяні сухі хрипи і на окремій ділянці вологі дрібно пузирчасті хрипи. Пневмонія одностороння, частіше в нижніх долях. Має інтерстиціальний характер, рідше – осередковий чи субдолевий. Вражається серцево-судинна система, з’являється глухість серцевих тонів, брадікардія (тахікардія розцінюється як неблагоприємна ознака). Артеріальний тиск знижується. З боку шлунково-кишкового тракту відмічають зниження апетиту, інколи повну анорексію, запор або пронос. Язик потовщений, обкладений сірим нальотом, краї язика чисті, видно відбитки зубів. У більшості хворих спостерігається збільшення печінки і селезінки. В крові визначається лейкопенія або нормальна кількість лейкоцитів, еозинофілія; ШОЕ звичайно підвищена. Протікання і клінічні прояви орнітоза у людей показані в таблиці 1 (Гранітов, 2000).

Атипові форми орнітозу проходять по типу менінгопневмоній, псіттакозного менінгіту і псіттакозної інфекції без враження легень. В першому випадку у хворих на ряду з пневмонією, виражені ознаки враження ЦНС у вигляді різкого головного болю, блювоти, ригідності потиличних м’язів, позитивних симптомів Керніга, Брудзинського. При менінгеальній формі відмічаються лиш менінгеальні симптоми і інтоксикація.

Псіттакозний менінгіт звичайно серозний. В цереброспінальній рідині виявляють невеликий цитоз, помірне збільшення кількості білку. Відомі випадки псіттакозного менінгоенцефаліта, при яких менінгіальним явищам супутні вогнищеві симптоми, парези і паралічі (Vanrompey et al., 1995). Всі ці форми зустрічаються не часто. Псіттакоз без враження легень протікає з помірною лихоманкою, болем у горлі, м’язовим болем, збільшенням печінки і селезінки. Спостерігається у 3-5 % хворих. Безсимптомна (субклінічна) форма гострого псіттакоза виявляється лише під час епідеміологічних спалахів у вогнищі інфекції при лабораторному обстеженні. Хронічні форми псіттакоза розвиваються у 10 % хворих. Хвороба протікає у вигляді хронічної пневмонії з інтоксикацією, враженням різних органів і систем, асенізацією. Захворювання може продовжуватися 3-5 років і більше. В деяких випадках після перенесення гострої псіттакозної пневмонії розвивається постпсіттакозна неспецифічна хронічна пневмонія.

При лікуванні достатніми дозами антибіотиків, активних у відношенні хламідій, прогноз благоприємний. До ери антибактеріальної терапії біля 20 % випадків закінчувалися летально (Grimes, 1994).

Таблиця 1. Клінічні прояви орнітозу
(Гранітов, 2000)

Збільшення торгівлі декоративними пташками в останні роки асоціюється з підйомом захворюваності хламідійною пневмонією (Moroney et al., 1998; Gosebell et al., 1999).

Розповсюдженість збудників хламідіозу серед декоративних птахів створює постійну загрозу спорадичних захворювань для людей, професійно не зайнятих в сільському господарстві. Особливістю хламідійної інфекції, яка значно ускладнює епідеміологічний нагляд за нею, є хронічне, часто зі стертою клінічною картиною або латентне її протікання. Отже, в системі проведення ветеринарно-санітарних заходів по своєчасній профілактиці, а також специфічному лікуванню у тварин та людей велике значення має як найбільш раннє виявлення збудника при різних формах захворювання.

Слід відмітити, що в останні роки значно збільшилося завезення на Україну (як і в Росію) екзотичних птахів нелегальним шляхом. В наслідок цього правомірно очікувати підвищення захворюваності і ризику зараження орнітозом дикої і синантропної орнітофауни, а також любителів птахів. Тому для підвищення ефективності епідеміологічного надзору і епізоотологічного контролю за орнітозом на території країни необхідно проводити дослідження всіх видів птахів, що надходять по імпорту і в вільну продаж.

Вважається, що лише Ch. psittaci відноситься до другої групи інфекційних захворювань, а всі інші види хламідій по інфекційності до людей відносять до третьої групи. Chlamidophila psittaci всіх відомих сероварів можуть викликати захворювання у людини.

Головний лікар
ветеринарної клініки "Умка"
Лацапньова
Яна Олександрівна