Дирофіляріоз — антропозоонозне паразитарне захворювання, яке спричиняється нематодою роду Dirofilaria. Дорослі гельмінти паразитують:

• у правому передсерді (D. immitis),
• у підшкірній клітковині (D. repens),
• у серозних порожнинах тіла (D. dracunculoideus),
• у навколонирковій жировій тканині (D. rekonditum).

Личинки-мікрофілярії — циркулюють у кров’яному руслі до 10 000 в 1 мл крові. Зараження собак і людей відбувається через проміжних хазяїв — кровосисних комарів та укуси бліх під час їх живлення кров’ю; при цьому личинки проникають з хоботка комара в кров остаточного хазяїна.

В одній самці комара може міститися від 1 до 27 личинок. Личинки, що потрапили з кров’ю зараженої собаки в організм комара, протягом 10–15 днів (за температури навколишнього середовища вище 14 °C), після двох линянь перетворюються на інвазійні, а потім мігрують до голови комара і концентруються в ротовому апараті.

Під час живлення комара інвазійні личинки потрапляють у кров собаки, де вони мігрують по кровоносних судинах і через 3–4 місяці після двох линянь потрапляють у місця постійної локалізації, а саме: личинки D. immitis — у великі серцеві та легеневі судини, а D. repens — у підшкірну клітковину тощо. Статевої зрілості D. immitis досягають через 7–9 місяців, D. repens — через 6–8 місяців.

Залежно від клінічних проявів захворювання можна виділити 4 основні форми дирофіляріозу:

Субклінічна форма хвороби або інтоксикаційний синдром (20%)

Захворювання має стерті або неспецифічні клінічні симптоми. Собака швидко втомлюється. Спостерігається зниження або викривлення апетиту, загальне виснаження, апатія, кашель, симптоми порушень з боку нервової системи (колапси, парези, судоми, порушення ходи).

Шкірна форма хвороби (15%)

Основними симптомами є ураження шкіри спини, кінцівок (міжпальцеві ділянки), голови. Спочатку — ділянки облисіння, далі — почервоніння, припухлість, численні пустули з серозним і гнійним вмістом, пізніше — виразки. Характерною ознакою рецидивуючого дерматиту є резистентність до протизапальних і антибактеріальних препаратів.

Псевдопухлинна форма хвороби (30%)

Характеризується пухлиноподібними розростаннями в ділянці молочних залоз, шкіри спини, стегон, скакальних суглобів, плюсни, міжпальцевих просторів. Поверхня шкіри виразкується з серозним вмістом.

Серцево-легенева форма

Основними симптомами при тяжкому перебігу цієї форми можуть бути: задишка, слабкість, анемічність слизових оболонок, кісти простати, асцит, збільшення печінки, селезінки, ниркова недостатність. За ЕКГ — гіпертрофія правого передсердя і шлуночка.

Якщо при лікуванні собак, заражених D. repens, прогноз майже завжди сприятливий, то при лікуванні собак, заражених D. immitis, при середньому ступені тяжкості — прогноз обережний, а при тяжкій формі — найчастіше несприятливий або сумнівний.

Лікування хворих тварин ускладнене через небезпеку розвитку емболії судин. При макрофілярицидній терапії завжди слід враховувати загрозу для життя тварини після початку лікування, тобто смерть тварини в період лікування може настати швидше, ніж без лікування, оскільки застосування специфічних препаратів провокує активне надходження мікрофілярій у судинне русло, що призводить до емболії судин (інсульти, некрози, атрофії, парези, паралічі).

Ще зовсім недавно в Україні проблема дирофіляріозу практично не існувала, а зараз захворювання набуло характеру ензоотії — зараженість собак у місті Києві становить у середньому близько 30–35%. Більш схильні до зараження собаки короткошерстих порід, бездомні, дворові, мисливські породи — через високу ймовірність бути атакованими комарами.

Багато власників помилково вважають, що дирофіляріоз — виключно проблема тварин, не усвідомлюючи, що ризику піддаються не лише тварини, а й самі власники. За статистикою, представленою на Всеєвропейському конгресі з дирофіляріозу в м. Загреб (Хорватія) у 2007 році, починаючи з 1885 року кількість зареєстрованих випадків у людей досягла 782, дирофіляріоз був виявлений у людей у 37 країнах світу. Країни з найвищою кількістю випадків дирофіляріозу серед людей: Італія (298), Шрі-Ланка (132), Росія (83), Україна (51), Греція (27), Туреччина (18), Угорщина (11).

В Україні перший випадок захворювання людини на дирофіляріоз було зареєстровано у 1996 році, а у 2004 — вже 104, причому 100% хворих були власниками собак і котів. Дирофіляріоз у людей медики часто приймають за новоутворення або не помічають, оскільки симптоматика неспецифічна.

Діагностика дирофіляріозу може проводитися на різних рівнях. Одним із простих способів встановлення діагнозу може бути нативна крапля крові («товста крапля»), але, на жаль, негативний результат у цьому випадку не виключає діагноз. Це пов’язано з тим, що існує амікрофіляремічна форма дирофіляріозу, пов’язана з імунологічними реакціями, які призводять до лізису мікрофілярій, і тоді ми не виявляємо личинок. Ще одним важливим моментом для цього методу є час доби, коли здійснюється забір крові. Найбільша активність мікрофілярій — у вечірній та нічний час.

Більш точними методами є: ПЛР-діагностика (можливість встановити вид гельмінта), ІФА, а також УЗД серця, ЕКГ, рентгенографія та рентгеноскопія.

У лікуванні дирофіляріозу з урахуванням клінічних проявів застосовуються:

• специфічні препарати (івермектини — per os, ін’єкційно)
• дезінтоксикаційна терапія
• імуномодулятори
• гепатопротектори, антиоксиданти
• антикоагулянти
• симптоматичні препарати та інші

Найбільш ефективними профілактичними препаратами, а також засобами, що використовуються в лікуванні дирофіляріозу, є:

• Стронгхолд (Pfizer)
• Адвокат (Bayer)
• Адвантикс (Bayer)

Таким чином, принципове значення має профілактика зараження та рання діагностика захворювання. Тому рекомендується профілактичний огляд собак і котів кожні 6 місяців на предмет дирофіляріозу.

Наша ветеринарна клініка має можливість діагностики дирофіляріозу як методом «товстої краплі», так і за допомогою ПЛР-діагностики та ІФА.

Бажаємо здоров’я ВАМ і вашим улюбленцям!

Лікар ветеринарної
клініки «Умка»
Голодович
Тетяна Анатоліївна