Їжачки — ссавці родини їжакових. Вони населяють ліси, відкриті простори та є типовими представниками фауни окультуреного ландшафту. Спина й боки їжачка вкриті короткими темними голками. Довжина голок — до 3 см; у дорослих їжаків їх 5000–6000, а в молодих — лише 3000.

Їжаки — полігамні тварини. Статева зрілість у цих звірят настає на другому році життя. Період спарювання — квітень–травень, але може тривати все літо. Вагітність триває 49 днів, самка приносить один, а особливо активні — два приплоди за сезон, у яких від двох до восьми дитинчат. Пізні їжачата часто гинуть, бо не встигають набрати необхідну кількість жиру для зимової сплячки.

Вони народжуються із закритими вушками та очима. Їхня довжина — менше 7 см, вага — близько 12–14 г, вкриті м’якими, зачатковими голками. Приблизно через 2 тижні їжачата вже важать близько 50 г, вкриті твердими голками, а через 2 місяці молодь починає самостійне життя. Самка дбайливо піклується про потомство: у разі небезпеки вона переносить своїх дитинчат у нове гніздо. Після початку самостійного життя молодь залишає матір назавжди.

Їжаки активні в сутінках і вночі, вдень цей звір зазвичай спить у сховку, і зустріти його в цей час можна лише у виняткових випадках. На пошуки їжі їжачок виходить після заходу сонця й повертається зранку.

Усі їжаки належать до ряду комахоїдних і є природженими хижаками. Їжею їжака слугують майже всі дрібні тварини: комахи (хрущі, жужелиці, гнойовики…), личинки, мишенята, дощові черв’яки, гусінь, слимаки, равлики, пташенята, жаби, змії, яйця тощо. У неволі варто намагатися забезпечити їжака звичною їжею. Можна пропонувати мотиля, гамаруса, трубочника, добових курчат і мишенят. Рослинні корми (ягоди й шматочки фруктів) відіграють другорядну роль у щоденному раціоні їжаків. У домашніх умовах їжаки можуть їсти: насіння, овочі, супи, сире м’ясо. Можна давати відварену печінку. Риба також є цінним кормом для їжаків. Для годівлі використовують несолону та гарантовано якісну рибу й рибні відходи.

Їжачкам дуже корисно давати морквяно-сухарну суміш, що складається з тертої моркви та товчених сухарів, до якої додають яєчний порошок, дрібно подрібнені, зварені вкруту яйця або несолоний, нежирний сир. Дуже люблять молоко, але воно викликає сильну діарею, тому його слід розбавляти водою, а краще — дорослим їжачкам взагалі не давати.

Якщо ви знайшли гніздо зі сліпими дитинчатами, не поспішайте забирати їх додому. Спочатку спостерігайте за гніздом у вечірній час, чи не з’явиться самка. Якщо сирітство підтвердиться, заради порятунку малюків їх слід забрати додому та вигодувати штучно. Їжат годують з піпетки або дитячої соски кожні 2–3 години молоком з кип’яченою водою (2:1), також підійдуть дитячі молочні суміші або розведене згущене молоко. Кожна порція їжі має бути свіжою і підігрітою до температури 30–40 °С. Спочатку їжата відвертаються від соски, але потім звикають і охоче беруть її в рот і смокчуть молоко. Отвір у сосці або піпетці не повинен бути занадто великим, інакше малюк може захлинутися. Після годування роблять масаж животика, погладжуючи кінчиками пальців зверху вниз. Майте на увазі, їжата схильні до переїдання!

У віці 3–4 тижнів, коли починають прорізуватися зуби, можна переводити тваринок на м’ясний корм. Роблять це поступово, даючи потроху пісного фаршу, змішаного з вареним яйцем. Крім того, дають пшоняну кашу на молоці. Після того, як їжата почнуть їсти додаткові корми, молочну їжу скорочують і переводять малюків на раціон дорослих їжаків. Перехід має завершитися, коли тваринка досягне ваги 250 г.

Придбаваючи будь-яку тварину, зокрема й спійманого в лісі їжака, людина бере на себе велику моральну відповідальність за долю нового чотирилапого члена родини. Ви повинні пам’ятати, що їжак — це нічна тварина, тож коли ви спатимете, він буде займатися звичними справами — шукати їжу, при цьому видаючи різні звуки. Лише вирішивши всі питання, пов’язані з правильним утриманням їжака в домашніх умовах, приступайте до втілення своєї мрії.

У домашніх умовах їжака найзручніше тримати в металевих клітках різних конструкцій. Якщо є можливість, краще побудувати їжакові вольєр під відкритим небом (садовий вольєр).

Основні вимоги до житла їжака такі:

• ви повинні мати можливість щоденно прибирати; як підстилку можна використовувати дрібно нарізану солому, сіно або великі тирсу;
• для кожного їжака потрібна окрема клітка або вольєр, оскільки ці звірята люблять жити в окремих «кімнатах»;
• має бути достатньо місця, щоб їжак міг багато бігати — у природі вони надзвичайно рухливі тварини, потрапляючи в тісний замкнутий простір, їжаки позбавляються свободи пересування, стають млявими, що впливає на їхнє здоров’я;
• слід встановити будиночок для відпочинку, щоб їжак міг спокійно відпочити, коли він цього потребує; сховище має бути влаштоване так, щоб у ньому було зручно змінювати підстилку на нову; у прозорих гніздах їжаки під час відпочинку почуваються зле.

У клітці або у вольєрі завжди повинні бути вода та корм, для яких необхідно мати поїлку і кілька годівниць. Їжу слід ховати у різних місцях вольєра або клітки, щоб їжак її шукав.

Їжак любить побігати по кімнаті, але залишати його без нагляду не можна. Він швидко знайде застосування килимовим доріжкам, покривалам на меблях, взуттю та іншим різноманітним предметам, щоб використати їх як сировину для свого гнізда.

Активний період життя займає у їжаків, залежно від кліматичних умов, від чотирьох до семи місяців. З настанням холодів вони впадають у тривалу сплячку. Сплячка — це видова адаптація тварин до несприятливих умов середовища. Температура під час сплячки коливається в межах 0–5 °C. Перед сплячкою їжак має важити не менше 750 г, інакше після сплячки він не прокинеться. Ранньою весною їжаки прокидаються, це сигнал до початку розмноження. Проте в умовах неволі їжаки дуже рідко дають потомство. У неволі не бажано влаштовувати їжакам сплячку.

Заводячи їжака вдома, ви повинні знати, що він може бути переносником таких захворювань, як дерматомікоз, жовта лихоманка, сальмонельоз, лептоспіроз і сказ. На них у великій кількості водяться кліщі й блохи. Їжаки входять до числа хазяїв, на яких кліщі харчуються на всіх стадіях свого розвитку. Місця, де прикріпилися кліщі, змащують рослинною олією (можна й гасом). Через деякий час кліщі відвалюються. Якщо під час видалення кліща пінцетом його легко відірвали, а ротовий апарат залишився в ранці й продовжує турбувати тваринку, обробіть місце укусу йодом і покажіть їжака ветеринарному лікарю. Вивести бліх і кліщів можна, посипавши їжака піретрумом. Також позбавити їжака бліх може купання в теплій воді — це зручно тим, що в воді їжак повністю розгортається, і можна промити йому черевце й лапи.

Їжаки, як і всі ссавці, що живуть у неволі, потребують профілактичної вакцинації. Їжаків щороку прищеплюють від таких захворювань, як сказ, лептоспіроз, чума м’ясоїдних, інфекційний гепатит, парвовірусний ентерит і парагрип.

З питань утримання, годування та лікування звертайтесь за консультацією до ветеринарного лікаря, адже тільки спеціаліст може надати кваліфіковану допомогу вашому улюбленцю.

Лікар ветеринарної
клініки «Умка»
Хомазюк
Ольга Володимирівна