У домашніх умовах, як декоративних улюбленців, часто утримують африканських карликових їжачків. Зазвичай так називають чотирипалого або білобрюхого їжака (Atelerix albiventris). Проте в Північній Америці їжаків давно тримали як домашніх тварин, і терміном «африканський карликовий їжачок» називали суміш видів, що походили з Африки.

Рідше в якості улюбленців обирають алжирського їжака (A. algirus), єгипетського вухатого їжака (Hemiechinus auritus auritus) або індійського вухатого їжака (Hemiechinus collaris). Іноді утримують і європейських їжаків (Erinaceus europaeus) — так званого звичайного їжака. Не в усіх країнах дозволено утримання цих тварин як домашніх.

Їжаки мають дуже впізнавану зовнішність. Їхні спини вкриті короткими колючими голками, а животики — м’яким хутром. Відчувши небезпеку, вони згортаються в тугий клубок, виставляючи голки, а в розслабленому стані голки лежать майже пласко.

Римляни приручали, ймовірно, алжирських їжаків ще у 4 столітті до нашої ери. У наш час одомашнення їжаків стало популярним у 1980-х роках. Але важливо розуміти, що їхня поведінка залишається дикою, тому краще купувати їжачка у заводчиків, які приділяють увагу соціалізації тварин, їхньому прирученню та адаптації до життя в неволі. Незважаючи на це, в їжаків збереглося багато «диких» рефлексів. Наприклад, новий запах або предмет може викликати рясне слиновиділення з піною, якою їжак змащує свої голки (ентинг або «муравлення»).

Обираючи їжака, надавайте перевагу допитливому й безстрашному. Ручний їжак дозволяє себе брати на руки, а можливо, й перевертати на спину, не згортаючись у клубок. Такі тваринки шукають спілкування з людиною. Молоді тваринки віком 6–8 тижнів легко приручаються. Загалом легше приручити дитинчат або дорослих самок, ніж дорослих самців.

Їжаки видають різні звуки — хрюкають, посвистують і фиркають. Але, обираючи улюбленця, зверніть увагу, щоб дихання було чистим, без свисту й хрипів, ніс та очі — чистими, без виділень і кірочок, шкіра, хутро та голки — без проплешин, ран, лущення, забруднення. Навколо анального отвору також усе має бути чисто. Важливо переконатися, що у їжачка нормальна вгодованість. Не купуйте виснажену чи ожирілу тварину (у таких можуть з’явитися жирові складки навколо лапок).

У процесі одомашнення з’явилися нові варіанти забарвлення, зокрема й альбіноси. Різноманіття окрасів величезне — «перець із сіллю», темно-сірий, сірий, шоколадний, коричневий, коричний, шампань, рубін, абрикос, сріблястий, вугільний (сіра сніжинка), шоколадна сніжинка, платиновий, білий вугільний тощо.

І самці, і самки однаково хороші як домашні улюбленці, якщо утримуються поодинці. Якщо ж тварини живуть у групі, в «їжаковому» колективі має бути лише один дорослий самець. Але навіть між самками або між самцями й самками можуть виникати конфлікти.

Природне середовище африканських карликових їжаків — Центральна Африка. Їжак — сутінкова або нічна тварина. Тому їм більше до вподоби затемнене середовище, вони почуваються некомфортно при яскравому освітленні та гучному шумі. Заводчики повинні намагатися поступово перевести тварин на денний режим, щоб за ними було зручніше доглядати.

У дикій природі їжаки сплять більшість часу, перечікуючи несприятливі погодні умови. Вдома для них підходить температура від 22 до 30 °C. Низька температура та сухе повітря сприяють розвитку респіраторних та інфекційних хвороб. При неправильному температурному режимі їжаки можуть впасти в неадекватну сплячку, що дуже шкодить їхньому здоров’ю.

Головний лікар
ветеринарної клініки «УМКА»
ЛАЦАПНЬОВА
Яна Олександрівна