Підтип: хребетні
Клас: птахи
Ряд: серпокрилообразні
Родина: справжні серпокрильці
Вид: серпокрилець чорний (Apus apus або Mikropus apus)

Загальні відомості:

Довжина тіла становить 16–17см. Розмах крил дорослого птаха – 40–45см. Нормальна вага 35–50гр. Кількість яєць у кладці 2–3 штуки. Термін інкубації 18–29 днів. Статевої зрілості досягають у віці 3-ох років. Живляться переважно комахами, павукоподібними.

Роки спостережень за цими чарівними пернатими показали, що це дуже крикливі й компанійські птахи, які надають перевагу селитися невеликими колоніями. З точки зору біології це пояснюється тим, що в дружному, постійно кричущому J співтоваристві значно легше дезорієнтувати хижаків, загубитися у стрімкому зграйному русі. Наздоганяти ж найчастіше вдається ослаблених, хворих, старих або неуважних птахів.

Поза гніздовим сезоном серпокрильці майже весь час проводять у повітрі. Літають вони дуже швидко, часто змахуючи крилами, але володіють і планерним польотом. Я вважаю величезною перевагою своє проживання на дев’ятому поверсі висотної будівлі, оскільки теплими літніми вечорами серпокрильці нерідко влаштовують повітряні гонки, закладаючи великі віражі, голосно при цьому вигукуючи на всю округу, підіймаючи мені настрій.

Дивовижною особливістю чорних серпокрильців є те, що вони взагалі не вміють ходити. Це зумовлено специфічною будовою їхніх лапок. Ніжки хоч і короткі, зате дуже сильні, з чотирма крихітними пальчиками на кожній, оснащеними чорними гострими заокругленими кігтиками.

Якщо птах здоровий і сильний, то злетіти з місця йому не становить труднощів, але якщо є травми або він ослаблений, то серпокрилець не злетить і буде приречений на голодну смерть.

Короткі сильні лапки дозволяють серпокрильцям чіплятися за шорстку поверхню вертикальних стін і навіть лазити по них. Для рідкісних відпочинків вони присідають на вертикальні поверхні, чіпляючись за бугорки й виступи.

Раціон складається з криланих комах, а також павуків, що подорожують на своїх павутинах у повітряному просторі. У пошуках поживи серпокрильці пролітають упродовж дня багато кілометрів, а швидкість польоту іноді може досягати 200 км/год. Також цікавим фактом є те, що всі найважливіші етапи життя цих птахів проходять у повітрі. Щойно пташеня вилітає з гнізда, батьки перестають його опікати й втрачають до нього будь-який інтерес, тобто малюк наданий самому собі. Уже під час першого польоту молодий серпокрилець починає активно полювати, продовжує набирати вагу й рости. З першими холодами вони відлітають у Південну Африку, щоб повернутися до місця гніздування лише після досягнення статевої зрілості, яка настає у 3 роки. Дорослі ж птахи повертаються наприкінці квітня. Підшукують собі пару й виводять потомство.

Якщо до вас із будь-яких причин потрапив серпокрилець, підібраний із землі, наполегливо рекомендую показати його ветеринарному лікарю, щоб спеціаліст раціонально оцінив його стан, оглянув на предмет травм і ушкоджень та в разі необхідності надав невідкладну допомогу. Якщо такої можливості немає, спробуйте оглянути його самостійно. Дуже обережно, ні в якому разі не стискаючи, візьміть його до рук.

Поганими ознаками, які можуть привести до летального кінця, вважаються судоми, дихання зі свистом, криваві виділення з очей, носа, дзьоба, клоаки. У цьому випадку без негайної лікарської допомоги у птиці практично немає шансів.

Також недобрими ознаками є обширні кровоточиві рани, відкриті переломи лап і крил. У цьому випадку ви можете спробувати зупинити кровотечу 3 % розчином перекису, але знову ж таки, без лікарських маніпуляцій ризик стекти кров’ю або померти від внутрішніх ушкоджень і больового шоку надзвичайно великий.

Якщо ж стан пташки ви вважаєте більш-менш задовільним і немає насторожливих симптомів, постарайтеся забезпечити їй прийнятні умови й надати посильну допомогу.

Якщо у серпокрильця лапки в нормі, ідеальним місцем утримання буде клітка для середніх папуг, у якій потрібно розмістити дошку шириною 10–15 см, обтягнуту щільною матерією, за яку він зможе чіплятися кігтиками й лазити.

Жердочки, годівниці, іграшки цій птиці не потрібні. Найкраще половину клітки прикрити світлопроникним покривалом, щоб надати йому відчуття безпечного укриття. Протипоказані прямі сонячні промені, розпилення поблизу аерозолів, куріння, гучні різкі звуки.

Як харчування на перший час підійдуть живі цвіркуни, зоофобуси, м’ясні мухи, метелики, мурашині яйця. Не можна давати дощових червів, різні фарші, опаришів, мотиля тощо, такий раціон може привести до серйозних проблем зі здоров’ям.

Врахуйте, що серпокрилець птиця дика й вільна, тож небажано утримувати її в неволі більше місяця, якщо немає серйозних травм, серпокрильця бажано обігріти, підгодувати, напоїти й випустити через 3–7 днів. Щойно стан покращиться й він піде на поправку, постарайтеся повернути його в те місце, де підібрали. Із землі він злетіти не зможе, тож, відпускаючи, підкиньте його якомога вище.

Беручи на себе відповідальність за виходжування хворого серпокрильця, врахуйте, що птахи — істоти дуже ніжні, і це буде нелегко.

Біолог
Левчук
Марія Анатоліївна