При утриманні птахів повинні дотримуватися три умови:

1. Наявність свіжого повітря. Підвищений обмін речовин у птахів порівняно з ссавцями зумовлює більш інтенсивні енергетичні процеси в організмі. Вологість і спека — згубні для здоров’я хижих птахів. В Арабських Еміратах (в умовах нестерпної спеки) наших кречетів та інші види соколів утримують тільки за наявності кондиціонерів.

2. Відсутність протягів у місці нічлігу хижої птиці. У лісових районах птахи ховаються від вітру під час нічлігу, сідаючи з підвітряного боку стовбура дерева. Хижі птахи, що мешкають у тундрі, під час вітру лягають у траву або розташовуються в заглибинах. Тому бажано при утриманні птахів на присадах поставити на шляху постійних потоків повітря хоча б щит і, звісно, добре розташувати дах над головою хижака.

3. Умови для збереження оперення ловчої птиці. Питання збереження оперення ловчої птиці стоїть перед сокольником дуже гостро. Він зобов’язаний забезпечувати його цілісність за допомогою відповідних присад і садків, у яких птах не може пошкодити пір’я. Потрібно дотримуватися правила: при утриманні на присаді птах не повинен торкатися маховими та рульовими пір’ями стін, підлоги, стелі, гілок тощо. Під час носіння птиці на руці сокольник має слідкувати, щоб при зриві з руки птах не зачіпав пір’ям сторонні предмети. Під час погладжування у процесі дрессури потрібно торкатися птиці лише кінчиками чистих пальців, а ще краще — нігтями. У жодному разі не дозволяти стороннім людям гладити птицю.

Правильне годування хижих птахів — одна з основних, якщо не найголовніша, умов їх успішного вирощування. У природних умовах усі хижі птахи харчуються свіжою та досить різноманітною їжею, що складається з різних тварин (лише орли інколи їдять падло). Забезпечити їм у неволі таке ж різноманіття їжі дуже складно з господарських міркувань (дорого!).

Водночас тільки правильне годування гарантує їх нормальний розвиток і здоров’я. Дуже важливо, щоб ловча птиця була в так званому «мисливському» тілі.

Здорова птиця в польовому «мисливському» тілі впізнається за особливо «сталою» поставою, щільним притисненням крил до тіла, словом — за тим, що вона перебуває у формі, «як струна». Оперення в здорової птиці блискуче й цілісне. Пір’я на тімені лежить гладко, не настовбурчується.

Стан вгодованості птиці визначають шляхом обмацування кіля грудини. Якщо він різко виступає, а грудні м’язи дряблі — птах виснажений. Якщо кіля майже не відчутно — птах ожирів. У птиці в польовому тілі киль добре прощупується, але грудні м’язи пружні.

Туркестанські сокольники користуються іншими ознаками. Якщо при обмацуванні грудей легко відчути стовбури пір’їн у шкірі, а при обмацуванні куприкової кістки — гострий гребінець, то зайвого жиру немає.

Установлюючи раціон, важливо пам’ятати: у неволі хижі птахи рухаються менше, ніж у природі, і недостатньо використовують м’язову силу, навіть при найкращому догляді.
Тому при перегодовуванні вони сильно жиріють, що дуже небезпечно — можливі випадки смерті від ожиріння; тоді кажуть, що «її розриває грудний жир».

Універсальних норм годівлі немає. Показником ситості служить стан зоба. У голодної птиці він не виступає. У птиці, що наїлася «на півзоба», — зоб легенько випнутий посередині. Далі він округлюється, стає «повним». Якщо дозволити птаху наїстися «до відвалу», зоб розширюється й набуває кулястої форми — ознака перегодовування.

Ознака насичення — «осадження» зоба: птах нахиляє голову, витягує й втягує шию, стискаючи зоб і проштовхуючи частину корму в шлунок. Але іноді така поведінка означає просто ковтання незручного шматка.

Молодих пташенят, які ще не вкриті пір’ям, годують 3–5 разів на день, але не «до повного зоба». Коли оперяться — 2 рази: о 6–7 ранку та близько 17:00. Перед годуванням потрібно перевірити, чи зоб порожній.

М’ясо пташенятам дають обов’язково тепле, дрібно порізане, очищене від жиру, сухожиль, кісток і пір’я. Корисно додавати сирі курячі яйця — 1 яйце на кілограм м’яса.

Дорослих птахів годують 1 раз на добу, а якщо стан незадовільний і є втрата ваги — 2 рази.
До весни, перед линянням, раціон посилюють. З лютого годують 2 рази на день до кінця линяння. Кречетів — завжди раз на добу.

Яструби-перепелятники (і дрібні соколи) потребують більше їжі та їх годують двічі.

Щоб уникнути ожиріння, раціон дещо зменшують (обережно!) і дають м’ясо, вимочене у воді.

Старі сокольники використовували м’ясо сорок, сойок, дятлів, ворон, а також мишей — як легке проносне для хижих птахів. Таке годування називали «дохо́дити сквернами та водяницею».

Для ситості соколу або великому яструбу достатньо одного голуба або 100–150 г м’яса на день; беркуту — близько 1 кг. Дрібним яструбам та соколам достатньо 2 горобців або шпака.

М’ясо підходить будь-яке: конина, яловичина, курятина, баранина, миші. Дуже добре — м’ясо домашніх і диких птахів. Але м’ясо має бути абсолютно свіже. Не можна давати солоне м’ясо.

М’ясо відстріляних тварин небезпечне — птах може проковтнути дробину і загинути. Потрібно вилучати дробини, а краще не давати частин із розривами від пострілу. Не варто давати м’ясо падалі — ризик паразитів і хвороб (туберкульоз тощо). Не давати м’ясо, яке неодноразово заморожувалося й відтаювало.

У природі хижі птахи ковтають здобич із шерстю, пір’ям і дрібними кістками. Ці частини потім викидаються через клюв у вигляді погадки.

Погадка скидається 1 раз на добу, іноді 2–3. Часте скидання — не завжди ознака хвороби. Вона являє собою видовжений грудочок з пір’я та кісток. Скидання погадки необхідне — так очищається верхній відділ травного тракту.

Якщо нагодувати птицю до скидання погадки, можливе серйозне захворювання, бо нова порція корму тисне на неперетравлені залишки.

Для пташенят примішування кісток обов’язкове — інакше розвивається рахіт.

Колір погадки не завжди говорить про здоров’я. Він залежить від здобичі. У здорової птиці погадка волога, слизиста, без неприємного запаху. Суха або смердюча погадка — ознака хвороби.

Якщо вас щось турбує у стані птиці — краще показати її ветеринарному лікарю, щоб з’ясувати проблему та попередити розвиток хвороби.

Лікар ветеринарної медицини
Ловяннікова
Анастасія Миколаївна