Несмотря на все стремления к светлому и радужному будущему, уровень современной медицины и развивающуюся социальную политику, в городе Киеве наблюдается неблагополучная ситуация с заболеванием бешенством. Именно поэтому ниже коротко подытожим то, что мы знаем о этой болезни и как её избежать и победить.

Бешенство - смертельное инфекционное заболевание с острым течением, вызываемое вирусом бешенства. Это заболевание с гарантированным смертельным исходом. Вирус бешенства вызывает дегенеративные повреждения нейронов и сопровождается образованием специфических клеточных включений.

Согласно с данными СМИ ВОЗ выделены основные факты:
- Бешенство - болезнь, предотвратимая с помощью вакцин, встречается более чем в 150 странах и территориях.
- В подавляющем большинстве случаев смерти людей от бешенства источником инфекции являются собаки.
- Ликвидация бешенства возможна путем вакцинации собак.
- Ежегодно от этой инфекции умирают десятки тысяч человек, в основном, в Азии и Африке.
- 40% людей, подвергшихся укусам предположительно бешеных животных - это дети в возрасте до 15 лет.
- Немедленное промывание раны и иммунизация, сделанная в течение нескольких часов после контакта с предположительно бешеным животным, могут предотвратить развитие бешенства и смерть.

Этиология и переносчики

Вирус бешенства поражает все виды теплокровных животных, включая и человека. Основным источником инфекции являются больные бешенством животные. Чаще всего переносчики из диких животных - это лисы, волки, еноты, шакалы, барсуки, летучие мыши. Из домашних - кошки и собаки. Грызуны представляют меньшую опасность. Но другие животные тоже могут нести угрозу.

Путь заражения бешенством

Попри всі прагнення до світлого та радісного майбутнього, рівень сучасної медицини та розвиток соціальної політики, у місті Києві спостерігається неблагополучна ситуація щодо сказу. Саме тому нижче коротко підсумуємо те, що ми знаємо про цю хворобу та як її уникнути й подолати.

Сказ — смертельне інфекційне захворювання з гострим перебігом, спричинене вірусом сказу. Це захворювання має стовідсотковий летальний наслідок. Вірус сказу викликає дегенеративні ураження нейронів і супроводжується утворенням специфічних внутрішньоклітинних включень.

За даними ЗМІ ВООЗ виділяє такі основні факти:
- Сказ — хвороба, якій можна запобігти завдяки вакцинації; він зустрічається більш ніж у 150 країнах і територіях.
- У переважній більшості випадків смерті людей від сказу джерелом інфекції є собаки.
- Ліквідація сказу можлива шляхом вакцинації собак.
- Щороку від цієї інфекції помирають десятки тисяч людей, переважно в Азії та Африці.
- 40% осіб, які зазнають укусів імовірно хворих тварин, — діти до 15 років.
- Негайне промивання рани та імунізація, зроблена протягом кількох годин після контакту з імовірно хворою твариною, можуть запобігти розвитку сказу та смерті.

Етіологія та переносники

Вірус сказу уражає всі види теплокровних тварин, включно з людиною. Основним джерелом інфекції є хворі на сказ тварини. Найчастіші переносники серед диких тварин — це лисиці, вовки, єноти, шакали, борсуки, кажани. Серед домашніх — коти та собаки. Гризуни становлять меншу небезпеку, але інші види також можуть бути загрозою.

Шлях зараження сказом

Вірус передається контактним шляхом від зараженої тварини. Найчастіше — внаслідок укусу або ослинення пошкодженої ділянки шкіри. Вірус концентрується в слині та крові. Швидкість розвитку хвороби залежить від місця проникнення вірусу: чим ближче до голови, глибша рана і більша кількість вірусу потрапляє в тканини, тим швидше проявляються симптоми та настає летальний наслідок.

Інкубаційний період становить від 10 днів до 3 місяців, у деяких випадках — до одного-двох років!

Прояви, форми та стадії сказу

Сказ поділяють на буйний, атиповий та тихий.

Для буйної форми характерні три стадії:

1. Продромальна (меланхолічна) стадія — депресивні зміни поведінки, хапальні рухи пащею, утруднення ковтання, блювання та слинотеча.
2. Стадія збудження (маніакальна) — агресивні зміни поведінки.
3. Паралітична (депресивна) стадія — прогресуючі паралічі гортані, задніх кінцівок, кома та смерть.

При тихій формі сказу собака поводиться спокійно, без агресії, апетит збережений. Спостерігається параліч нижньої щелепи, глотки та задніх кінцівок.

Лікування та профілактика сказу

Лікування сказу у собак не проводиться. Державною ветеринарною та фітосанітарною службою України розроблено інструкцію з профілактики і боротьби зі сказом тварин. Згідно з нею:

Собаки та коти, що утримуються приватними господарствами, притулками та будь-якими суб’єктами господарювання незалежно від форми власності, починаючи з тримісячного віку, обов’язково повинні проходити вакцинацію проти сказу у закладах ветеринарної медицини або у ветеринарних лікарів, діяльність яких ліцензована. Ревакцинація проводиться щорічно.

Комунальні служби, житлово-експлуатаційні організації, адміністрації ринків, переробних підприємств та інші установи зобов’язані підтримувати території в належному санітарному стані, не допускати скупчення безпритульних тварин, а також запобігати проникненню котів і собак у підвали, на горища та в інші нежитлові приміщення.

Безпритульні собаки і коти, що перебувають на вулицях без нагляду, підлягають вилову. Порядок вилову та утримання визначають місцеві органи самоврядування.

Власники тварин та фахівці ветеринарної медицини зобов’язані:

- доставляти тварин для огляду, діагностики та щеплень на вимогу ветеринарних служб;
- використовувати для охорони господарств лише вакцинованих від сказу собак;
- негайно повідомляти про будь-який випадок укусу тварин дикими або безпритульними тваринами;
- у разі укусу людини собакою або котом негайно інформувати медичні установи та ветеринарну службу;

Тварини, які покусали людей або тварин, мають бути доставлені до установи ветеринарної медицини для огляду та карантинування протягом 10 днів.

Не нехтуйте власною безпекою. Вакцинація собак проти сказу — єдиний надійний метод захисту тварини та людей. Власник тварини зобов’язаний проводити щорічну антирабічну вакцинацію як з точки зору закону, так і здорового глузду. Нині загроза зараження цією небезпечною хворобою є реальною, а сучасні вакцини практично безпечні. Вакцинувати необхідно УСІХ собак, незалежно від породи чи розміру.

Лікар ветеринарної
клініки «Умка»
Широков
Михайло Михайлович