Дуже часто причиною так званого безпліддя є неправильно обраний час для в’язки. Тому найкращим є спосіб, наближений до природного. Кобель повинен мати не лише чудові оцінки за екстер’єром і робочі якості, а й підходити суці за темпераментом.

Сук в’яжуть із 20-місячного віку (як правило, у цей час настає третя тічка), а кобелів — із 24-місячного. Бажано не використовувати племінну суку для потомства частіше одного разу на рік. Варто пам’ятати, що якщо у суки та кобеля є однакові вади екстер’єру чи поведінки, їх не слід зводити в пару. Якщо у суки є деякі відхилення — їй потрібно підбирати кобеля з ідеальними показниками, без цих недоліків.

Нормальній в’язці можуть заважати відмінності у сексуальному досвіді. Якщо кобель більш досвідчений — це може налякати суку, і навпаки. Кобель може бути скутим, якщо раніше його карали за прояви сексуального інтересу. Суки бувають скутими, якщо їх мало вигулювали і не дозволяли достатньо спілкуватися з іншими собаками. Незнайоме місце може відлякувати або відволікати кобеля, тому традиційно сук приводять до нього, а не навпаки. Також невдачею може закінчитися занадто тісне знайомство суки й кобеля, якщо вони виросли разом і звикли лише гратися.

Перед зустріччю собак потрібно добре вигуляти окремо. Кобеля за тиждень до в’язки переводять на більш калорійний раціон, але безпосередньо перед в’язкою краще не годувати або дати невелику порцію заздалегідь.

Отже, вибравши для суки відповідного кобеля, їх знайомлять. Робити це потрібно з дня появи ознак статевої охоти або за кілька днів до очікуваного терміну, якщо складно визначити початок охоти. Собакам дають час звикнути одне до одного та до нової обстановки.

Знайомство на свіжому повітрі у безлюдному місці матиме позитивний ефект. Зустрічі не повинні бути занадто тривалими. Важливо слідкувати, щоб собаки не проявляли агресії. Якщо в’язка планується взимку у дворі, слід посипати піском обледенілі ділянки, щоб зменшити ризик травм. Якщо в’язка відбувається у приміщенні, потрібно забезпечити достатнє освітлення й неслизьку, легко мийну підлогу. Для в’язки може знадобитися троє помічників і стільці для них.

Зазвичай собаки обнюхують одне одного, стрибають, граються, кобель намагається піднятися на суку. Якщо час сприятливий — сука допомагає: завмирає в зручній позі, відводить хвіст убік, відкриваючи петлю. Кобель здійснює садку, вводить пеніс у піхву, обхоплюючи таз суки передніми лапами.

У цей момент може знадобитися допомога. Якщо сука агресивна, їй можна перев’язати морду м’яким бинтом, утримувати за голову й заспокоювати. Якщо вона боїться й присідає, помічник може підтримати її знизу руками, коліном або підкласти м’який валик. Третій помічник іноді спрямовує пеніс кобеля до входу у піхву. Далі кобель здійснює більш ритмічні поштовхи, відбувається ерекція та еякуляція.

Допомога власника або інструктора може бути потрібна, якщо молодий кобель намагається зробити садку з боку — його потрібно підвести за нашийник. Якщо він занадто активний, краще на деякий час відвести його від суки та заспокоїти. Якщо сука занадто агресивна чи ляклива, можливо, вона ще не готова до спарювання. Якщо ж її фізична готовність підтверджена, варто шукати психологічну причину.

Після введення пеніса настає «замок» — кобель і сука залишаються склеєними від 5 до 50 хвилин. Їх потрібно заспокоювати й у жодному разі не можна насильно розтягувати.

Після в’язки собак розводять по домівках і дають відпочити. Зазвичай на контрольну в’язку суку приводять через 48 годин.

Якщо вагітність не настала, слід обговорити фізичний та психологічний стан обох тварин із кінологом та ветеринарним спеціалістом.

Головний лікар
ветеринарної клініки «УМКА»
Лацапнєва
Яна Олександрівна