Ваша улюблена собака, з хорошими екстер’єрними показниками та чудовими робочими якостями, доросла до періоду, коли від неї очікують отримання здорового потомства. На плечі господаря лягає ще один відповідальний обов’язок – підготовка до вагітності та пологів майбутньої виробниці чемпіонів, а також просто друзів і помічників для мисливців у майбутньому.

Передусім оцініть фізичне здоров’я вашої собаки, обговоріть це з ветеринарним спеціалістом. Можливо, знадобляться певні обстеження чи аналізи. Якщо нещодавно вона перенесла якесь захворювання (бабезіоз, запалення легень, інфіковані рани тощо) і їй призначали антибіотики чи інші серйозні ліки, слід дати собаці зміцніти та дочекатися наступної тічки. Сука не повинна бути виснаженою чи перекормленою. Якщо ж собака у гарній кондиції – починайте заздалегідь готуватися до передбачуваної в’язки.

Перша тічка у більшості випадків настає у віці 8–12 місяців. Собаку слід обстежити у лікаря, якщо вона почалася раніше 7-ми або пізніше 15-місячного віку. Як правило, тічки настають з однаковим інтервалом. Зазвичай один раз на шість місяців, але залежно від породи й індивідуальних особливостей може бути інакше. Знаючи звичні інтервали між тічками у вашої суки та, можливо, її близьких родичок (матері, бабусь, сестер), ви зможете спрогнозувати початок наступної. Це важливо, адже ще до її настання потрібно провести дегельмінтизацію, повторну вакцинацію, обробку від ектопаразитів згідно з сезоном.

Майте на увазі, що інтервали між тічками можуть змінюватися з різних причин, у тому числі через хвороби. Якщо ви помітили у своєї суки виділення зі статевих шляхів раніше чи пізніше від очікуваного терміну – зверніться до ветеринарного лікаря. Порушенням вважається інтервал між тічками менше 4-х та більше 9-ти місяців. Середня тривалість тічки — від 18 до 25 днів. Якщо вона триває менше 12-ти чи більше 30-ти днів, це свідчить про проблеми.

Важливо уважно стежити, щоб не пропустити початок тічки. Зазвичай з’являються кров’янисті виділення зі статевих шляхів, збільшується петля, кобелі починають проявляти підвищений інтерес, можлива зміна поведінки – збудженість, частіші прохання на вулицю.

З цього моменту на прогулянки її треба виводити тільки на повідку, щоб уникнути незапланованої в’язки. Для підтримки гарної фізичної форми суку бажано вивозити у поле чи на пустир, де немає інших собак. У міських умовах вона повинна більше ходити сходами та долати бар’єри. М’язи повинні бути добре розвинені, адже це важливо як для в’язки, так і для вагітності. (Якщо ж незапланована в’язка все-таки відбулася – негайно звертайтеся до ветеринарного лікаря, медикаментозне переривання вагітності у сук проводиться на дуже ранніх термінах, зазвичай ін’єкціями на 3-й, 5-й і 7-й день після в’язки).

Тепер головне — не пропустити початок статевої охоти. Для цього з першого дня тічки підготуйте стерильні білі серветки чи бинти. Обережно проводьте ними по вульві та оцінюйте колір виділень. Спочатку вони кров’яно-червоні, потім поступово світлішають, стають слизистими, прозоро-коричневими. На стадії статевої охоти виділення прозорі або жовтувато-рожеві, петля помітно збільшується, набрякає, але стає м’якою. Зазвичай статева охота настає на 9–14 день тічки, але може початися й з 4-го по 18-й день. Добре, якщо ви вели щоденник попередніх тічок і знаєте, у які дні вона настає у близьких родичок вашої суки. Це допомагає зорієнтуватися.

Тривалість статевої охоти (еструсу) в середньому становить 9 днів. Вона починається, коли сука вперше готова допустити кобеля, і закінчується, коли вона відмовляється його приймати. У деяких собак тічка може протікати зі скудними виділеннями або кров’янисті виділення зберігаються протягом усього періоду, що ускладнює визначення моменту охоти. У таких випадках слід дозволяти суці й кобелю проводити більше часу разом і орієнтуватися на поведінку, або ж використовувати методику оцінки вагінального мазка, яку проводить ветеринар. У будь-якому разі повторні в’язки кожні 24–48 годин підвищують ймовірність запліднення. Хоча на практиці це не завжди здійсненно.

У період статевої охоти змінювати раціон ще не потрібно, але вже можуть знадобитися деякі вітамінно-мінеральні добавки — порадьтеся з ветеринарним лікарем або спеціалістами з породи у кінологічному клубі.

Головний лікар
ветеринарної клініки «УМКА»
Лацапнєва
Яна Олександрівна