Пупкова грижа (Hernia umbilicalis) зазвичай є вродженою. Коли цуценя з’являється на світ, у нормі пупкове кільце повинно стискатися, слідуючи руху вмісту черевної порожнини.

Якщо пупкове кільце неправильної форми або воно занадто велике, чи просто стискання пупкового кільця не відбувається, то розвивається пупкова грижа. Тобто відбувається недостатнє закриття черевної стінки біля пупка.

Пупкова грижа може з’явитися у собак будь-якої породи та у безпородних цуценят. Умовно вважають, що частіше вона зустрічається у ердельтер’єрів, бультер’єрів, басенджі, кокер-спанієлів, колі, пекінесів, пойнтерів тощо.

Справжня грижа складається з пупкового кільця та грижового мішка (очеревини), який тримає в собі вміст грижі. Хибна грижа не має очеревинного мішка. Виглядає пупкова грижа як випуклість на нижньому боці черевини в районі пупка.

Ветеринарний лікар при пальпації (промацуванні) грижі може визначити розмір грижового кільця, що знаходиться в його вмісті та наскільки воно рухоме. Таким чином визначається прогноз і, за потреби, метод лікування.

Зазвичай пупкова грижа не викликає у цуценяти болісних відчуттів, вона не проявляє ознак запалення. Шкіра навколо грижі має здоровий вигляд, немає почервонінь, набряків.

Болісність живота, блювання й пригнічений стан виникають у собак із защемленою грижею. Саме в таких випадках промацування грижі викликає біль, шкіра щільно натягується й на дотик тепліша, ніж інші ділянки.

Небезпечна чи пупкова грижа для собаки?

Із вище написаного стає зрозуміло, що пупкові грижі бувають різними. Якщо у цуценяти кількох днів життя виявляється маленька грижка, яка зменшується при промацуванні, є ймовірність, що вона просто розсмокчеться сама або за допомогою нескладних маніпуляцій із пластиром і монеткою.

Дуже маленькі грижі, що містять жирову тканину і не змінюються, можуть узагалі не викликати жодних ускладнень. Грижові ворота при цьому невеликі й через них нічого не може випасти. Операція в таких випадках має суто косметичну функцію. Їх можна видалити під час якоїсь планової операції, наприклад, при проведенні оваріогістеректомії у сук (під час стерилізації).

Якщо грижові ворота великі або достатні для випадання петлі кишківника, а отже й для защемлення – операція є обов’язковою. Така грижа може стати загрозою для життя собаки.

Невправні грижі потребують більш термінового лікування, ніж вправні. Защемлені грижі небезпечні тим, що незворотні зміни, що ведуть до загибелі собаки, можуть настати дуже швидко, отже прооперувати тварину слід якнайшвидше.

Якщо операція планова, то, як правило, її проводять через кілька місяців після відлучення від матері. Добре, якщо до операції цуценя встигло отримати дві комплексні вакцинації від інфекційних захворювань. Ветеринарний лікар-хірург визначить, який потрібен наркоз, який обрати шовний матеріал і який необхідний післяопераційний догляд. Це може бути індивідуальним у кожному випадку.

Чим ще небезпечна пупкова грижа, окрім защемлення органів черевної порожнини?

Пупкові грижі можуть бути генетично залежними, передаватися у спадок, виникати у цуценят одного приплоду.

Вони можуть супроводжувати інші вроджені аномалії. Наприклад, пупкова грижа може бути пов’язаною з черевною перикардіальною грижею, неповним каудальним грудним з’єднанням і з дефектами краніовентральної черевної стінки. Вроджені вади серця та портосистемні шунти можуть бути пов’язані з великими пупковими дефектами.

Паралельно у собаки з пупковою грижею може бути виявлений крипторхізм тощо. У деяких випадках тварини з пупковою грижею підлягають кастрації, щоб виключити їх із розведення.

У будь-якому випадку до пупкової грижі слід ставитися уважно і, виявивши у свого цуценяти подібне утворення, своєчасно показати його ветеринарному лікарю.

Головний лікар
ветеринарної клініки «УМКА»
Лацапнєва
Яна Олександрівна