Періанальні залози — два маленьких мішечки (залозки), які знаходяться одразу біля виходу ануса собаки у напрямку 5 та 7 годин. Речовина, що виділяється періанальними залозами, має неприємний запах і в нормі цей секрет світло-жовтий, бежевий, прозоро-коричневий, рідкий або сметаноподібної консистенції.

У процесі еволюції ці залози у домашніх собак і котів втратили свою м’язову оболонку, завдяки якій могли б самостійно звільнятися, як, наприклад, у скунсів, тхорів, лисиць. Цей свій індивідуальний запах вони використовують для мічення території, у стані страху — для відлякування ворогів, а також для розпізнавання одне одного (саме тому собаки починають знайомство з обнюхування «під хвостом»).

А домашні собаки, які живуть у межах міста, особливо у квартирах, страждають від гіподинамії — рухаються мало, і переважно на повідку, що призводить до атрофії м’язів, які оточують анус, і не дозволяють собаці проводити повне спорожнення періанального мішечка. У результаті часто порушується нормальне функціонування залоз (секрет стає надто густим, із пластівцями гною, протоки засмічуються, секрет застоюється — залози запалюються).

Періанальний синусит — це захворювання, яке характеризується запаленням періанальних залоз.

Причини:

— надлишок білка в раціоні;
— хронічні запори;
— вірусні інфекції;
— стресові навантаження (вагітність у сук або активні в’язки у кобелів);
— захворювання ШКТ, у т.ч. печінки, підшлункової залози;
— пасивний вигул.

Симптоми:

— свербіж періанальної ділянки (собака різко сідає, кусає свій хвіст, треться задом об землю, підлогу, часто вилизуючи ділянку ануса);
— біль під час дефекації, повторне й неефективне натужування (тенезми);
— наявність крові на поверхні фекалій, іноді гною;
— випадіння шерсті на спині (особливо ближче до хвоста);
— екземи в ділянці крупа та стегон;
— собака стає неспокійною та нервовою при пальпації біля основи хвоста;
— свербіж усього тулуба (вуха, шия, спина), розчухи, собака треться об навколишні предмети.

Лікування:

При перших симптомах необхідно показати собаку ветеринарному лікарю та звільнити залози (можна зробити це вдома, якщо ви впевнені, що це неускладнений синусит). Звільнення потрібно проводити зовнішнім або внутрішнім способом. Ступінь тяжкості захворювання та необхідне лікування призначає ветеринарний лікар. Зазвичай призначають: місцево — протизапальні свічки, корекцію харчування, курс відновлювальної терапії (залежно від причин і тяжкості перебігу хвороби).

Природне питання: «Як часто потрібно очищати залози?»
Відповідь: «Періодичність індивідуальна». Потрібно спостерігати за собакою — її поведінка підкаже, коли залози переповнені. Як правило, суці така процедура потрібна кожні 3–4 місяці, кобелю — щомісяця.

Якщо залози добре очищені, свербіж під хвостом зникає, але можливо, що знадобляться повторні очищення з інтервалом 7–10 днів до відновлення функцій залоз і нормальної якості секрету, або промивання цих «мішечків» і курс антибіотикотерапії, блокади, загальний і біохімічний аналіз крові, а також інші діагностичні дослідження та більш інтенсивна терапія.

Ускладнення:

У разі несвоєчасної допомоги при закупорці протоків формується абсцес періанальних залоз (гнійне запалення), відкриваються періанальні свищі або формуються новоутворення періанальної ділянки. У таких випадках необхідне лише хірургічне лікування.

Здоров’я вам і вашим улюбленцям!

Лікар ветеринарної клініки «Умка»
Голодович
Тетяна Анатоліївна