До одних із найнебезпечніших інфекційних захворювань собак можна віднести парвовірусний ентерит (parvovirus enteritis canine). Вперше парвовірусну інфекцію виявили наприкінці 70-х років у США, і буквально за кілька років вона поширилася по всьому світу. На жаль, навіть сьогодні ця інфекція не зникла, хворіють собаки будь-якого віку, але найвищий відсоток смертності відзначається у цуценят віком до пів року. Людина не може заразитися парвовірусною інфекцією від собаки.

Як можна заразитися парвовірусним ентеритом?

Зараження здорових собак відбувається при контакті з хворими тваринами, які через випорожнення, слину та блювотні маси інфікують довкілля. Також людина може занести вірус у дім на одязі чи взутті.

Що відбувається в організмі собаки?

Вірус, потрапивши в організм, розмножується в епітеліальних тканинах кишечника, викликаючи їхній лізис (розчинення). Слизова оболонка кишечника відторгається і потрапляє в його вміст. Потім вірус із кров’ю та лімфою поширюється по всьому організму і уражає паренхіматозні органи, м’язи та інші тканини. У цуценят розвивається лейкопенія (зниження кількості лейкоцитів у крові) та міокардит (ураження серцевого м’яза).

Симптоми

Інкубаційний період триває від 3 до 10 днів. Вже на 3–5 день після зараження хвора собака починає виділяти вірус у довкілля. Хвороба проявляється у 3 формах: кишковій, серцевій і змішаній.

Найчастіше ентерит починається з підвищення температури вище 39 °С, собака стає млявою, пасивною. Але температура може бути в нормі або навіть знижуватися. Погіршується чи зникає апетит, різко виникає блювання — спершу залишками їжі, а потім з домішками жовчі. Швидко приєднується пронос. Фекалії стають водянистими, з різким запахом, змінюють колір від жовтого до зеленуватого, згодом з домішкою крові. У цей час тварина вже не може ні їсти, ні пити.

На тлі зневоднення та сильного болю розвивається серцева недостатність, що призводить до загибелі щеняти чи дорослого собаки на 1–3 добу від початку симптомів. Смертність у цуценят — до 50%, у дорослих — 5–10%. Це кишкова форма ентериту. У дуже маленьких цуценят (1–2, іноді до 7 місяців) частіше протікає серцева форма, яка характеризується раптовою відмовою від їжі та води, різкою слабкістю, задишкою, розвитком серцево-судинної недостатності. Загибель настає за 1–2 доби, смертність сягає 70–80%.

Змішана форма характеризується ураженням одразу кількох систем — серцево-судинної, травної, дихальної. Вона зустрічається у собак із ослабленим імунітетом, у цуценят від невакцинованих сук, а також при супутніх інфекціях (адено-, корона-, ротавірусних та ін.). Симптоми дуже різноманітні.

Діагностика

Діагноз ставиться за клінічними симптомами та підтверджується лабораторно — загальний аналіз крові, ПЛР, ІФА.

Лікування

Господар повинен негайно звернутися до ветеринара, а не займатися самолікуванням. Лікар оцінює стан тварини й призначає відповідне лікування. У важких випадках потрібен стаціонар.

Використовують полівалентні сироватки проти чуми м’ясоїдних, парвовірусного, коронавірусного ентериту та аденовірусних інфекцій, які вводять 2–4 рази з інтервалом 12–24 години. Також застосовують антигістамінні, імуноглобуліни, імуномодулятори. Подальша терапія спрямована на боротьбу із зневодненням, зупинку блювання й діареї, профілактику вторинних інфекцій. Використовують протиблювотні, протиінтоксикаційні, спазмолітики, гепатопротектори, кардіопротектори, антибіотики широкого спектра, ферменти, вітаміни. У важких випадках обов’язкова інфузійна терапія для відновлення водно-електролітного балансу. Призначається й дієта під час та після лікування.

Профілактика

Своєчасна вакцинація — найкращий метод профілактики. Використовують вітчизняні та імпортні вакцини. Вакцинують собак із 2 місяців дворазово з інтервалом 2–3 тижні, втретє — після зміни зубів (7–8 місяців), далі — щороку одноразово.

Лікування парвовірусного ентериту набагато дорожче за фінансами та часом, ніж щорічна вакцинація. До того ж навіть інтенсивна терапія не завжди може врятувати життя собаки.

Лікар ветеринарної
клініки «Умка»
Лепушинська
Валерія Сергіївна