Зооциди (від грец. ζῷον — тварина і лат. caedo — вбиваю) — різновид пестицидів, хімічні речовини для знищення шкідливих теплокровних тварин, передусім гризунів (сусликів, полівок, мишей, щурів). Антикоагулянти першого покоління: Варфарин (Зоокумарин), Ратиндан, Ізоіндан, Етилфенацин та інші.

У 1921 році Френк Шофілд, канадський ветеринар-патологоанатом, виявив, що корови їли запліснявілий силос із донника (солодкого конюшини), який є потужним антикоагулянтом. Було встановлено, що це був 3,3'-метиленбіс-(4-гідроксикумарин), який пізніше назвали дикумаролом. Ці результати підтвердили шляхом синтезу дикумаролу і доведення його тотожності природному агенту, що викликав кровотечі. Дикумарол був продуктом рослинних молекул кумарину. Кумарин, як тепер відомо, присутній у багатьох рослинах і відповідає за солодкуватий запах свіжоскошеної трави чи сіна, а також деяких рослин, наприклад, зубрівки пахучої. Насправді назву «солодкий конюшина» (донник) рослина отримала через солодкий запах, зумовлений високим вмістом кумарину, а не через гіркий смак. Першим лікарським препаратом із класу антикоагулянтів фактично став дикумарол, запатентований у 1941 році й надалі застосовуваний як фармакологічний засіб. Карл Лінк продовжив роботу зі створення більш потужних кумариноподібних антикоагулянтів для використання як отрути проти гризунів, у результаті чого в 1948 році був синтезований Варфарин (зоокумарин).

Вони не накопичуються в організмі, діють повільно і виводяться нирками протягом 3–4 днів. Деякі популяції гризунів з часом виробляють невразливість до антикоагулянтів цієї групи. Тому були створені більш потужні препарати. Антикоагулянти другого покоління більш токсичні, діють швидше і накопичуються в організмі, тобто мають кумулятивний (накопичувальний) ефект. До цієї групи належать: Бродіфакум, Бромадіолон, Флокумафен, Дифенакам та інші.

Майже всі засоби проти пацюків і мишей, що є у вільному продажі, містять зооцумарини. Це речовини, що порушують згортання крові. Внаслідок поїдання таких отрут гризуни гинуть від внутрішньої кровотечі.

При прийманні всередину неодикумарини та інші непрямі антикоагулянти швидко всмоктуються з шлунково-кишкового тракту, дія проявляється через 12–72 год. Виділяються нирками. При прийомі всередину викликають носові, маткові, шлунково-кишкові кровотечі. Можуть спостерігатися гематурія, крововиливи в шкіру, м’язи, склеру, розвивається анемія.

При отруєнні антикоагулянтами непрямої дії необхідно якнайшвидше очистити шлунково-кишковий тракт від отрути і доставити улюбленця до ветеринарного лікаря.

У зв’язку з властивостями кумаринів нового покоління — «саме» не мине! Отруту, що накопичилася в організмі, можна вивести лише шляхом форсованого діурезу, підтримати стан організму введенням вітаміну K1. Внутрішньовенно під контролем протромбінового індексу вводять 3–5 мл 1% розчину викасолу, хлорид кальцію, протаміну сульфат, амінокапронову кислоту. У важких випадках — переливання крові, антигемофільна плазма та інші препарати. За показаннями вводять серцево-судинні засоби.

Не намагайтеся лікувати самостійно, втрачаючи тим самим дорогоцінний час!

Лікар ветеринарної
клініки «Умка»
Розуменко
Олександра Олександрівна