Мисливським собакам за родом своєї «професійної» діяльності часом доводиться стикатися з різними кліматичними зонами, порами року та різноманітною погодою. Природа наділила собаку продуманими механізмами терморегуляції, завдяки яким за звичайних умов підтримується сталість температури тіла, і все ж гіпертермія та гіпотермія, як стани, що загрожують здоров’ю та життю собаки, трапляються.

Якщо собака тривалий час перебуває в умовах значно зниженої або підвищеної температури навколишнього середовища, механізмів терморегуляції може виявитися недостатньо: при переохолодженні тіла виникає – гіпотермія, при перегріванні – гіпертермія.

При гіпотермії температура тіла опускається нижче 35°С. Найшвидше вона виникає при зануренні у холодну воду. Спочатку в організмі тварини обмежується тепловіддача, виникає м’язове тремтіння, що сприяє посиленню теплопродукції, але через деякий час температура тіла все ж знижується. Виникає стан, подібний до анестезії – послаблюються рефлекси, зникає чутливість, знижується інтенсивність обміну речовин, дихання уповільнюється, зменшується кількість серцевих скорочень, знижується артеріальний тиск тощо. Якщо дія холоду короткочасна й не надто інтенсивна, гіпотермія не настає, але можуть виникати застудні захворювання (отити, бронхіти тощо) і можуть загостритися хронічні запальні процеси. Велике значення має адаптація, загартування та активність. Собака, що перебуває без руху, змерзне швидше, ніж та, що активно рухається; та, що живе в квартирі, – швидше, ніж та, що мешкає у вольєрі. Природно, має значення якість і структура шерстного покриву та підшкірних жирових відкладень, а також звичка до фізичних навантажень у холодну пору року.

Собака може переохолодитися, провалившись під лід або намокнувши в якомусь водоймищі й залишаючись далі на холоді тривалий час, особливо без руху. Для припинення гіпотермії собаку необхідно якнайшвидше зігріти (а намоклу тварину якомога швидше висушити). Для зігрівання можна використовувати грілки чи пластикові пляшки з теплою водою (40–50°С), укутати собаку в газети, вовняну або бавовняну ковдру тощо. Як обігрівач можна використовувати інфрачервону лампу 250 В, розташувавши її на відстані не менше 75 см від шкіри.

Набігавшася розігріта собака повинна «остигати» поступово, не можна дозволяти їй досхочу напиватися холодної води, зачиняти в непрогрітому автомобілі, залишати в недостатньо захищеному від морозу вольєрі тощо. Якщо ви припускаєте, що собаці може загрожувати переохолодження, беріть із собою на природу додаткову ковдру, курточку чи попону для собаки. Для свого курцхаара у карельський вересень ми пошили жилетку з «плащівки», знизу підшиту так званою «штучною шерстю», навіть повністю намокаючи у порогах, вона швидко висихала від тепла собачого тіла.

Інша крайність – сильний перегрів, який призводить до гіпертермії, коли температура тіла собаки підвищується до 40,5–43°С. Тепловий удар може виникнути, якщо собака активно рухалася на сонці всього лише протягом тридцяти хвилин. І не тільки влітку, а й теплої весни чи восени. Полювання починається під час ранкової прохолоди, але час минає непомітно і спека може застати вже розігріту від активного руху собаку. Слідкуйте також, щоб ваша втомлена собака не вляглася спати під прямими сонячними променями. Не залишайте собаку без тенту та достатньої кількості питної води. Звісно, не можна залишати собаку у зачиненому автомобілі, що стоїть на сонці. І навіть узимку ризик теплового удару існує, якщо лежанка собаки розташована близько до опалювальних приладів. І все ж гіпертермія частіше трапляється у спекотну вологу погоду або у тварин із порушеною здатністю до тепловіддачі.

Собаки не пітніють, і тепловіддача у них відбувається за рахунок почастішання дихальних рухів. На початковій стадії теплового удару дихання собаки стає частим, виникає тахікардія, видимі слизові оболонки (губи, ясна, язик, кон’юнктива…) стають сухими й гіперемованими (почервонілими). Пізніше розвивається шок – пульс стає слабким (пульс краще перевіряти на стегновій артерії), дихання поверхневе, собака стає апатичною, мляво реагує на команди, можуть виникати блювання, пронос, судоми, непритомність (зіниці реагують на світло), кома (зіниці не реагують на світло) і настає смерть.

Необхідно терміново знизити температуру тіла тварини. Собаку поміщають у тінь або прохолодне приміщення і забезпечують доступ свіжого повітря (при перегріві організм дуже страждає від гіпоксії). Нашийник і намордник знімають або послаблюють. На ранній стадії теплового удару корисно купання, якщо поруч є водойма. Або шерсть змочують холодною водою. Можна обгорнути тіло тварини тканиною, добре просоченою холодною водою. Можна робити холодні компреси на ділянку пахв і внутрішніх поверхонь стегон.

У вашій аптечці обов’язково повинен бути градусник, тварину не можна переохолоджувати, охолодження припиняють при досягненні температури тіла 39,5°С. Бажано досягти цього за 30–60 хвилин. Не давайте собаці аспірин. Якщо бачите, що з’являються ознаки шоку, якнайшвидше покажіть тварину ветеринарному спеціалісту.

Жорсткошерстих і довгошерстих собак слід своєчасно тримінгувати та стригти. Стежте, щоб ваша собака не набирала зайвої ваги.

Гіпертермію слід відрізняти від інфекційної лихоманки.

Будьте передбачливим і уважним власником – це найкращий спосіб уберегти собаку від перегрівання та переохолодження.

Головний лікар
ветеринарної клініки «УМКА»
Лацапнєва
Яна Олександрівна