У собаки з’являються залисини на морді, лапах, по тілу. Можливий свербіж (від нестерпного до повної його відсутності), при нашаруванні вторинної мікрофлори — неприємний запах, мокнучі екземи, комедони, шкіра грубіє та потовщується внаслідок запалення. Може виникати отодемодекоз і у собаки постійно запалюються вуха. Іноді у тварини можуть збільшуватися лімфатичні вузли, з’являється апатія, знижується апетит і погіршується загальний стан.

Підшкірні кліщі Демодекси можуть жити навіть на здорових собаках, а хвороба проявляється тоді, коли популяція кліщів збільшується, що пов’язано зі стресами або генетичною схильністю. Частіше хворіють молоді та старі собаки. Хвороба може виникати у тварин будь-якої статі. Породна схильність — мопси, бультер’єри, стаффордширські тер’єри, вест-хайленд-вайт-тер’єри, шарпеї, бостон-тер’єри, ши-тцу, скотч-тер’єри та інші.

Локальна (місцева) форма демодекозу — якщо виявлено чотири або менше вогнищ діаметром до 2,5 см.

Генералізована (системна) форма демодекозу — якщо виявлено більше чотирьох вогнищ ураження.

Демодекоз також поділяють на ювенільний — орієнтовно від 3 до 18 місяців, і демодекоз дорослих собак — приблизно з 4 років і старше.

У молодих тварин стресами, що сприяють виникненню симптомів демодекозу, є: статеве дозрівання, психологічні стреси, неправильні умови утримання, перенесені хвороби, ендопаразити, тічка, вагітність, у сук часто бувають загострення під час тічки тощо. Вони зазвичай провокують локалізовану форму демодекозу.

Генералізована форма демодекозу у молодих тварин частіше пов’язана зі спадковістю.

У дорослих собак, що проявляють демодекоз, стресами можуть бути важкі ендокринні захворювання, рак (лімфома…), імуносупресивне лікування…

Для діагностики демодекозу ветеринарні спеціалісти можуть запропонувати різні методи дослідження, які доповнюють одне одного — множинні та глибокі зіскрібки, трихограма, скотч-тест із видавлюванням, мікроскопія вушних виділень, цитологічний мазок із вушного проходу, біопсія (у разі сильного потовщення шкіри внаслідок хронічного запалення, при ураженні лап або у шарпеїв).

Залежно від форми демодекозу та особливостей його перебігу у конкретної тварини призначається відповідна терапія — місцева, системна або комбінована. Важливо усунути стреси, лікувати супутні захворювання, зміцнювати організм, забезпечити хороші умови утримання і правильне харчування.

Щеня на фото проявило симптоми демодекозу після перенесеного парвовірусного ентериту.

Головний лікар
ветеринарної клініки «УМКА»
Лацапнєва
Яна Олександрівна