Бурундуки населяють Східну Європу, Сибір, Північну Америку. Сибірський бурундук (T. striatus) ще називається смугастою сибірською наземною білкою. У Північній Америці цей вид замінюється іншим – гаки, або гімпунк (T. lysteri).

Вважається, що бурундуки більше підходять для утримання в квартирі, ніж білки. Вони не менш симпатичні та мають низку беззаперечних переваг перед деякими іншими гризунами – вони активні у світлий час доби (особливо вранці та ввечері), мають легкий характер, легше приручаються та швидше звикають до власника.

Звірята мають приємний вигляд – рудувата або світло-сіра шерсть перетята п’ятьма темними поздовжніми смугами на спині. Жваві оченята видають їх життєрадісний характер. Маленькі чорні вушка й довгий пухнастий хвостик додають чарівності зовнішності.

Бурундуки дещо менші за білок і більше часу проводять на землі.

Значення середовища існування бурундуків для утримання їх у неволі.

Щоб максимально комфортно влаштувати звірятко вдома – важливо знати його природне середовище. Період активності бурундуки переважно проводять у пошуках їжі та її запасанні. Тож у домашніх умовах ці звички слід підтримувати: ховати корм у вольєрі, дозволяти звіряткам облаштовувати комори, але стежити, щоб туди не потрапляли швидкопсувні продукти. Бурундуки дуже дбайливі інстинктивно, адже в природі готуються до сплячки.

Бурундуки чудово лазять по деревах і живляться насінням хвойних дерев. Тому у вольєрі варто розмістити гілки різної товщини, за можливості корчі з дуплами. У природі вони найчастіше ховаються на землі – під камінням, поваленими деревами, серед коріння. Інколи селяться в дуплах, подібно до білок, але частіше риють нори з кількома коморами, «туалетом» та гніздовою камерою. Звісно, відтворити в кімнаті шматочок лісу неможливо, але намагайтеся забезпечити умови, наближені до природних.

У природі бурундуки дуже працьовиті, завжди активні, постійно кудись поспішають. Отже, для здоров’я та гарної форми «домашній» бурундук також має багато рухатися, а власник повинен створити для цього умови.

Частіше спілкуючись із улюбленцем і встановлюючи йому «фізкультурні» іграшки, можна навчити його витрачати час і сили на активні ігри, головне – щоб звірятко не нудьгувало. У природі бурундуки переносять корм у защічних мішках і можуть заготовити до 8 кг різних горіхів (зокрема кедрових), жолудів, ягід, насіння.

У природному раціоні бурундуків також є різні рослини, комахи та їхні личинки, равлики. Тобто їхнє меню містить не лише рослинні компоненти, а й білки тваринного походження, що потрібно враховувати при складанні раціону для бурундуків у неволі.

Взимку бурундуки впадають у сплячку. Зазвичай вони «лягають» восени й сплять до березня, періодично прокидаючись узимку для перекусу. Зимують переважно на самоті, іноді по двоє. Навесні, прокинувшись, відразу починають розмножуватися й за сезон приносять лише один приплід, у якому може бути до десяти дитинчат.

Якщо ви хочете розводити бурундуків, тваринам слід забезпечити можливість впасти в сплячку. Для цього їх переносять у прохолодне приміщення, знижуючи температуру повітря до нуля або трохи вище. Деякі автори радять використовувати для цього простір між рамами вікон. Перед сплячкою звірятко метушиться, готує гніздо – його потрібно забезпечити матеріалом для будівництва (листя, сіно, папір…). Якщо бурундук кілька днів не виходить із домика – клітку пора переносити в заздалегідь підготовлене прохолодне місце. Поряд із будиночком слід розмістити запаси горіхів і насіння для зимових трапез.

Улітку бурундука корисно вивозити на дачу, якщо там є обладнаний для нього літній вольєр, захищений від тривалого впливу прямих сонячних променів, протягів, дощу, а також від хижаків та інших небезпек.

Є ще безліч нюансів, але головне – власник повинен розуміти: перш ніж заводити не одомашнене тваринко, потрібно дізнатися якомога більше про його спосіб життя й вирішити – чи брати на себе відповідальність за його утримання, чи придбати більш адаптованого до людини щеняти або кошеня.

Головний лікар
ветеринарної клініки «УМКА»
ЛАЦАПНЬОВА
Яна Олександрівна