Пухнастий звір, веде деревний спосіб життя. Звичайна білка поширена майже по всій території Євразії.

Білки – милі звірята, але дикі. Далеко не кожна особина може стати настільки ручною, щоб її можна було без остраху випускати по кімнаті й навіть брати на руки. Підібрані на вулиці дорослі білки, як правило, залишаються дикими, так і не звикаючи до людської турботи. Врятоване білченя, яке випало з гнізда, може стати для вас справжнім другом, оскільки з раннього віку звикне до вас.

Підібравши білченя або дорослу білку, ви впускаєте у свій дім ще одного члена родини й тим самим берете на себе відповідальність за її подальшу долю.

Дорослі особини потрапляють до рук людини з різними хворобами, адже здорова білка досить спритна, і впіймати її практично неможливо. Найпоширеніші проблеми – це різноманітні травми: переломи, вивихи, укушені рани тощо, а також інфекційні захворювання, які можуть бути небезпечні для людини. Тому, підібравши білку, насамперед варто показати її ветеринарному спеціалісту, який проведе повний клінічний огляд, а за потреби призначить додаткові лабораторні дослідження (аналізи, УЗД, рентген тощо), призначить лікування та надасть консультацію щодо догляду, утримання та годування тварини.

Білки дають два приплоди на рік по 2–12 дитинчат у кожному. Перша тічка припадає на січень–березень, друга – влітку. Тривалість вагітності – у середньому 30–40 днів.

Білченята народжуються голими та сліпими, завдовжки 5–5,6 см і вагою 7,5–8,5 г. На 14-й день починає з’являтися шерстний покрив. Різці прорізуються на нижній щелепі на 21–23-й день, на верхній – на 37–41-й день. Очки відкриваються на 30–32-й день. У цей же час у білченят прокидається дикий інтерес до навколишнього світу: вони виглядають із гнізда і через свою недосвідченість можуть випасти.

На 14–21-й день білченята обростають тонким хутром, очі залишаються закритими, вага становить 35–60 г, довжина тіла – 12,5–17,7 см.

У п’ять тижнів білченята повністю вкриті шерстю, їхні очі відкриті.

У 40 днів вони намагаються самостійно шукати корм.

У два місяці починають самостійне життя.

Статеве дозрівання настає у 5 місяців.

Якщо ви підібрали малюка, його необхідно зігріти, напоїти та нагодувати. Оптимальна температура для білченяти – 27ºС.

Для вигодовування підійде коров’яче або козяче молоко, розведене 1:1 із кип’яченою водою, або замінник молока для кошенят. Годуйте обережно по одній крапельці з піпетки, щоб малюк не захлинувся. Перед і після кожного годування масажуйте животик.

Якщо білченя почало захлинатися, припиніть годування, потримайте його вниз головою й витріть ніс та рот, потім продовжуйте годувати ще повільніше.

Приблизний графік годування білченятзалежно від віку:

З шести тижнів білченята можуть їсти більш тверду їжу: білий хліб, розмочений у козячому молоці. Поступово в раціон вводять «дорослу» їжу (спочатку в подрібненому вигляді). Молочну суміш можна давати, поки звірятко саме від неї не відмовиться.

Дорослу білку годують двічі на день, пропонуючи різноманітні корми: кедрові, лісові та волоські горіхи в шкаралупі, жолуді, сире насіння гарбуза й соняшнику (не смажене!), сухі та свіжі гриби, банани, яблука, груші, сухофрукти, моркву, білі сухарі, малину, чорницю, голубику, горобину, калину, кору, бруньки, пагони, шишки ялин і сосен, сирі та відварені перепелині й курячі яйця, яєчну шкаралупу, крейду, деревне вугілля, мучних червів, нежирний сир, вершкове масло (рідко й у невеликій кількості).

Мигдальний горіх – отрута для білок!

Приблизний добовий раціон для білки: 10–15 г білого хліба (не здобного), 15–20 г горіхів, 20–25 г фруктів і ягід (узимку – сухофруктів).

Виписка з «Книги раціонів»:

Взимку для профілактики авітамінозів у корм або пиття можна додавати мед або вітаміни А, D, Е на олії – по 1 краплі на одну тварину 1 раз на тиждень.

Воду не можна використовувати кип’ячену та з-під крана, підійде профільтрована вода або зі свердловини. Воду змінюють двічі на день. Білки охоче п’ють молоко, соки та чай.

Усі продукти повинні бути свіжими та якісними.

Не можна годувати білку гострим, солоним, копченим, смаженим, зі спеціями тощо, солодощами не зловживати.

За можливості для білки потрібно облаштувати вольєр на вулиці. Орієнтовні розміри – 2×1,5×1,5 м. Три стінки роблять із металевої сітки з отворами 10–15 мм². Четверту стінку та дах роблять глухими. По периметру встановлюють борти висотою 10–20 см, щоб захистити тварину від можливих шкідників (коти, собаки тощо). Для зручності прибирання потрібні дверцята, які мають добре зачинятися. Усередині вольєра розміщують корч із гілками та дерев’яні полички, по яких звірятко буде бігати та сточувати кігті. Також білці потрібен будиночок-укриття. Необхідно надати матеріал для облаштування гнізда – це може бути шерсть, шматочки тканини тощо.

Годівниці та поїлки потрібно надійно закріпити, щоб звірятко не могло їх перекинути.

Якщо немає можливості утримувати білку у вольєрі, знадобиться клітка мінімальними розмірами 60×50×50 см. Каркас має бути металевим, інакше білка зможе втекти. За межами клітки варто встановити колесо. У клітку кладуть дерев’яні полички, корч, а також будиночок-укриття та матеріал для гнізда.

Клітку розміщують навпроти вікна. Якщо її виноситимуть на вулицю чи балкон, потрібен глухий дах, адже білки дуже чутливі до прямих сонячних променів і легко отримують сонячний або тепловий удар.

У природі білки більш активні вранці та у сутінках, але можуть пристосовуватися до іншого режиму.

Прибирання потрібно проводити 2–3 рази на тиждень, але не рідше одного разу на тиждень. Білки дуже прив’язані до власного запаху, тому не варто використовувати мийні засоби. Часте прибирання позбавить вас неприємного запаху. Раз на місяць слід обдавати окропом усі предмети інтер’єру та клітку для дезінфекції.

Линяють білки двічі на рік: восени змінюють руде літнє хутро на зимове сіре, а навесні – навпаки.

Білці постійно потрібна ваша увага.

Якщо ви підібрали білченя та вигодували його з піпетки, у дикій природі воно не зможе самостійно добувати їжу, адже просто не знає, як це робиться. Такого звірятка не можна випускати на волю – воно не зможе жити без вашої турботи.

Якщо ж ви підібрали дорослу хвору білку й виходили її, але ручною вона так і не стала, варто подумати про повернення її в природу. Найкраще робити це в квітні–травні, коли весняний гон закінчився, щоб уникнути агресії з боку родичів, а попереду ще ціле літо, і звірятко встигне зробити запаси на зиму. Випускати білку потрібно у звичне середовище – туди, звідки ви її взяли.

І пам’ятайте: білка, як і будь-яка інша тварина, є потенційно небезпечним джерелом інфекційних, інвазійних і паразитарних хвороб для людини!

Лікар ветеринарної  
клініки «Умка»
Хомазюк
Ольга Володимирівна